home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Розділ 8.

ВИГРАТИ БИТВУ: ВОРОГ

Територія, окупована ворогом, - ось що таке цей світ.

_К. С. ЛЮЇС


Хай зморені, нехай без позолоти –

Її дощі вже змили у походах...

Та месою клянуся - духом сильні.

_ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР, « ГЕНРІХ V»


Якби ми наважилися вистояти в битві як хоробрі чоловіки, ми, безумовно, відчули б прихильну допомогу Бога з Небес. Бо той, який дає нам нагоду боротися, щоби вкінці ми могли перемогти, готовий підтримати тих, хто мужньо бореться і вірить у його милість.

_ТОМА КЕМПІЙСЬКИЙ


«Тату, а замки ще десь є?». Це запитання поставив мені Люк, коли ми снідали, хоча насправді за столом сидів лише він, а я обслуговував його королівську величність, готуючи канапки з абрикосовим джемом. Щойно він поставив це запитання, я зрозумів, що саме прагне знати його молоде серце - чи можна ще десь потрапити у великі пригоди? Чи відбуваються ще десь великі битви? Я хотів пояснити, що звичайно, є, але перш ніж я встиг це зробити, очі в нього по-особливому зблиснули і він запитав: «А дракони десь є?». О, як глибоко це вкарбовано в чоловічій душі. Хлопець - це воїн, його ім’я - хлопець. Чоловік потребує битви, він потребує, щоб воїн усередині нього прокинувся - воїн підготовлений, навчений, загартований. Якщо має рацію Блай (а я вірю, що це так), що «рання смерть воїна в хлопцях не дає їм дорослішати», тоді правильне твердження таке: якщо ми зможемо пробудити цю характерну для чоловіка енергійну рису, підключити її до вищої мети, звільнити внутрішнього воїна, тоді хлопець може дорослішати і стати по-справжньому мужнім.

Коли декілька днів тому я працював над цією книжкою, до мене прийшов Блейн і мовчки підсунув свій малюнок. На ескізі олівцем був зображений широкоплечий ангел із довгим волоссям, загорнений у крила, але з-під них було видно, що він тримає великого дворучного меча, схожого на шотландський двосічний. Він тримав його клинком угору, готовим до дії. Його пильний погляд був твердим і жорстоким. Під малюнком слова, написані рукою дев’ятирічного хлопчака: «Кожен чоловік - усередині - воїн. Але він сам вибирає, коли і за що йому битися». Блейн ще дитина, однак добре знає, що кожен чоловік - це воїн, проте кожен чоловік сам повинен вибирати, коли і за що йому битися. Воїн - це не єдина роль, яку повинен грати чоловік, є й інші, і їх ми розглянемо далі. Проте роль воїна є вирішальною у наших учинках до будь-якої чоловічої цілісності; це закладено в кожному чоловікові.


СЕРЦЕ ВОЇНА


У моєму архіві є копія листа, якого написав майор Саліван Баллу, офіцер 2-го Родайлендського полку армії «Північан». Він пише своїй дружині напередодні Битви при «Бул Ран» - битви, яка, як він відчував, стане його останньою. Він ніжно говорить їй про свою невмирущу любов, про «спогади про блаженні миті, що я провів з тобою». Баллу сумує, що він повинен відмовитися від «надії на прийдешні роки, коли, Божою волею, ми могли б і далі жити разом і любити одне одного, і бачити, як коло нас дорослішають і мужніють до благородної зрілості наші сини». Проте, попри любов, його кличе битва, і він не може її уникнути: «У мене немає передчуття чогось поганого чи невпевненосте в подіях, до яких я задіяний, і моя мужність мене не покидає і не похитнеться... які ми великі боржники перед тими, хто перед нами пройшов через кровопролиття і страждання революції... Саро, моя любов до тебе безсмертна, вона мовби зв’язала мене могутніми канатами, які ніщо не може розірвати, хіба що тільки Всемогутній Бог», і все ж більша справа охоплює мене, як сильний вітер, і без спротиву веде мене з усіма цими путами на поле бою».

Чоловік повинен мати битву, визначну мету свого життя, яка включає, навіть перевершує рідний дім і сім’ю. Він повинен мати справу, якій він відданий навіть до самої смерти, тому що це вкарбовано в його буття. Тепер слухайте уважно: ви маєте. Саме тому Бог створив вас, щоб ви були його близьким союзником і приєдналися до Нього у Великій Битві. У вас є ваше особисте місце в строю, завдання, для виконання якого вас створив Бог. Тому так важливо дізнатися від Бога своє істинне ім’я, бо це ім’я містить мету вашого життя. Черчіль був змушений керувати Британією в розпачливі часи Другої світової війни. Він сказав: «Я почувався так, нібито йшов поруч із долею і що все моє минуле життя було підготовкою до цього часу і для цього випробування». Те ж саме стосується і вас - усе ваше життя було підготовкою.

«Хотів би я бути Вільямом Волесом і з великим мечем в руці очолити атаку, - зітхнув один мій друг. - Але я почуваюся таким собі хлопцем із мотикою в руках десь у четвертій шерензі». Те, що ваша роль начебто несуттєва, що ви все одно не озброєні для неї відповідним чином - це брехня Ворога. У вашому житті ви і є Вільямом Волесом, хто ж іще може ним бути? Немає іншого чоловіка, який міг би заступити вас у вашому житті, на полі битви, до якого ви покликані. Якщо ви залишите своє місце в шерензі, воно буде порожнім. Ніхто інший не може бути тим, ким маєте бути ви. Саме ви є героєм своєї історії. Не виконавець епізодичної ролі, не актор масовки, а головна особа. Це наступний етап подорожі ініціяції, коли Бог викликає чоловіка вийти на передову. Він хоче розвинути і вивільнити з нас якості, яких потребує кожен воїн - включно з глибоким усвідомленням того, з якими ворогами ми стикнемося.

До того ж, воїн має бачення, мету, що перевершує його життя, справу, значнішу за самозбереження. Всі наші нещастя і несправжнє «я» коріняться в тому, що, шукаючи як зберегти наше життя, ми втратили його. Христос кличе чоловіка далі: «а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8,35). Знову тут ідеться не просто про готовність померти за Христа, ці слова набагато буденніші. Роками я щоденно втрачав енергію на намагання перемогти випробування в своєму житті і отримати трохи задоволення. Тижні були змарновані чи то на боротьбу, чи то на втіхи. Я був найманцем. Найманець бореться за платню, за свою власну вигоду, його життя присвячено йому самому. «Характерна особливість істинного воїна, - каже Блай, - полягає в тому, що він служить меті, вищій за нього самого, тобто трансендентній справі». Та хвилююча особливість є в листі Баллу; такою є таємниця воїнського серця Ісуса.

По-друге, воїн є хитрим. Він знає, коли час битися, а коли рятуватися втечею. Він здатний відчути пастку і ніколи не атакує нерозсудливо. Він знає, яку зброю взяти з собою і як її використовувати. На яку особливу територію вас не покликали б - у дім, на роботу, в царину мистецтв чи промисловости, чи світової політики - скрізь ви завжди зіткнетеся з трьома ворогами: світом, тілом і дияволом. Вони складають щось на кшталт нечестивої трійці. Позаяк вони завжди змовляються між собою, важкувато говорити про них окремо, бо в будь-якій битві залучені принаймні двоє з них, але зазвичай - усі троє. Проте кожен із них має власну індивідуальність, тож я розгляну кожного з них окремо, а потім спробую показати, як вони змовляються проти нас. Тож, почнімо з ворога, який є найближчим до нас.


ВНУТРІШНІЙ ЗРАДНИК


Яким би міцним не був замок, але якщо всередині нього перебуває ненадійна група (схильна до зради за першої ж нагоди), цей замок від ворога не вберегти. Зрадники заволодівають нашими серцями, готові стати прибічниками будь-якої спокуси і підкоритися їм усім. (Джон Овен, «Гріх і спокуса»)

Із того самого доленосного дня, коли Адам позбувся самої суті своєї сили, чоловіки борються з тією частиною своєї натури, яка, не вагаючись, готова зробити те ж саме. Ми не висловлюємося, доки не знаємо, що все буде добре і не хочемо рухатися, доки нам не гарантовано успіх. Те, що в Писанні називається тілом, старим чоловіком або грішною природою, це та частина грішного Адама в кожному чоловікові, яка завжди прагне найлегшого виходу. Набагато простіше зайнятися мастурбацією, аніж кохатися з власною дружиною, особливо, якщо стосунки між вами ускладнилися й ініціатива у відновленні статевих стосунків виглядає ризикованою. Набагато простіше податися до гольф-клубу і атакувати відро з м’ячами, ніж на роботі подивитися прямо у вічі тим, хто на вас гнівається. Набагато простіше прибрати в гаражі, навести лад на власному письмовому столі, підстригти траву чи відремонтувати машину, ніж поспілкуватися з власною неповнолітньою донькою.

Одно слово, ваше тіло - це ласиця, позер і егоїстична свиня. І ви не є ваше тіло. Чи ви знаєте це? Ваше тіло - не ви істинний. У знаменитому уривку апостола Павла знаходимо пояснення того, що це означає - боротися з гріхом (див. Рим. 7). Він розповідає історію, з якою ми всі добре знайомі. Її суть зводиться до того, що ми вирішуємо зробити щось добре, проте насправді не робимо цього. Вирішуємо не чинити погано, проте потім робимо саме так. Наші рішення не призводять до того, що ми задумали. Глибоко в нас відбувається щось погане, щоразу воно забирає те найкраще, що є всередині єства. Це стається так регулярно, що його можна передбачити. Як тільки вирішуємо зробити щось добре, гріх уже готовий примусити нас зробити неправильний крок. Щиро захоплюємося Божими наказами, проте, очевидно, що не все всередині нас приєднується до цього захоплення. Деякі частини «я» таємно чинять опір, і саме тоді, коли якнайменше очікуємо цього, вони перебирають владу на себе.

Гаразд, таке відбувалося багато разів із нами всіма. Проте висновок, який робить ап. Павло, просто вражає: «Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим. 7, 20). Ви помітили, яке розмежування він робить? Ап. Павло визнає: знаю, що борюся з гріхом. Але також знаю, що мій гріх - це не я, не моє істинне серце. Наш гріх - це не ми. Для чоловіка, що поєднався з Ісусом, гріх більше не є головною його рисою. Наше серце добре. «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро...» (Єз. 36, 26). Сьогодні великою брехнею є те, що ви - лишень спасенний милістю грішник. Насправді ви - набагато більше. Ви - нове творіння в Христі. Новий Завіт називає вас святим, священним, сином Божим. За своєю суттю ви - добра людина. Так, усередині нас триває війна, але це громадянська війна. Битва триває не між нами і Богом, ні, всередині нас є зрадник, який веде війну проти нашого істинного серця, що протистоїть йому пліч-о-пліч із Божим Духом у нас.

Це виглядає так, начебто до операції залучена нова потуга. Атмосферу дивовижно, подібно до сильного вітру, очистив дух життя у Христі, звільнивши вас від визначеного наперед обмеженого життя під владою брутальної тиранії гріха і смерти... Зрозуміло, що той, хто не прийняв цього невидимого, але безсумнівно присутнього Бога, Духа Христа, не зрозуміє, про що ми тут говоримо. Проте для вас - для тих, хто прийняв Його, в кому Він перебуває... якщо у ваше життя входить живий і присутній Бог, який воскресив Ісуса з мертвих, Він зробить для вас те ж саме, що зробив для Ісуса... Коли у вас живе і дихає Бог (а Він це робить так само, як робив в Ісусі), з того мертвого життя ви визволені (див. Рим. 8, 2-3; 9-11).

Ви істинний перебуваєте на боці Бога проти несправжнього «я». Це знання змінює весь світ. Чоловік, який хоче доблесного життя, швидко впаде духом, якщо віритиме, що його серце наповнене лише гріхом. Навіщо боротися? Навіть ще не почавшись, битва виглядає програною. Ні, ваше тіло - це ваше несправжнє «я», позер, якого видно в боягузтві і самозбереженні. Єдиний спосіб дати йому раду - це розіп’яти його. Тепер дуже уважно стежте за моєю думкою. Від нас ніколи не вимагають розіп’яти своє серце. Від нас ніколи не вимагають убити ту істинну людину що всередині нас, не вимагають позбутися того глибокого бажання битви, пригоди і краси. Нам наказано застрелити зрадника. Як? Вибирайте не на його користь щоразу, як він піднімає свою потворну голову. Прямуйте саме в ті ситуації, яких ви зазвичай уникали. Висловлюйтеся саме з тих питань, щодо яких ви зазвичай відмовчувалися. Якщо хочете збільшити свою істинну чоловічу силу, тоді перестаньте саботувати свою.


САБОТАЖ


Річ - дуже запальний молодий чоловік, який хоче по-справжньому зрозуміти, що означає бути чоловіком. Декілька тижнів тому він домовився зі своїми приятелями піти кудись розважитися. Друзі обіцяли зателефонувати перед виходом і потім зайти за ним, проте так і не зателефонували. За декілька днів, коли один із них згадав про цей випадок, Річ сказав: «Та все гаразд. Нічого страшного». Але всередині він був розлюченим. Це саботаж. Він свідомо вирішив заштовхати свою істинну силу якнайдалі і підтримав своє несправжнє «я». Зробите так само певну кількість разів - і взагалі забудете, що маєте бодай якусь силу. За собою я помітив, що коли заперечую, що відчуваю гнів, це почуття перетворюється на страх. Якщо ми допускатимемо те, що Сем Кін називає «вогнем у животі», його місце займе щось слабше. Декілька років тому я мав нагоду сказати своєму керівникові, що я насправді про нього думаю, але говорити це не в стані гріховного роздратування (що дуже важливо), не образити, а допомогти йому. Фактично, він сам попрохав мене про це, зателефонував, щоб дізнатися, чи маю я вільну хвилину для дружньої розмови. Я знав, чому він телефонує і втік, зіславшись, що маю інші справи. У наступні дні я почувався слабким, фактично позером. Відмовившись від своєї сили, я саботував її.

Коли ми зраджуємо свою силу, це також саботаж. Приймати хабарі, дозволяти, щоб від вас відкуповувалися, погоджуватися на лестощі взамін на певну відданість - це саботаж. Відмовлятися ставити якесь питання, тому що за умови мовчанки ви отримаєте підвищення по службі або вас зроблять старійшиною, або безпечно залишать на роботі - все це глибоко псує вас. Мастурбація - це саботаж. Це, по суті, егоїстична дія, яка вас нищить. Я розмовляв із багатьма чоловіками, котрим схильність до мастурбації поступово зруйнувала відчуття сили. Таку ж дію має статевий зв’язок із жінкою, з якою ви не одружені. Карл належить до такого типу чоловіків, які користуються особливою увагою жінок. Мене вражає, чого тільки молоді жінки не запропонують, якщо вони зголодніли за любов’ю і визнанням, яких так і не дочекалися від свого батька. Вони кидатимуться в обійми чоловіка, щоб відчути, що вони потрібні, бажані. Карл прийшов до мене, тому що його статеве життя стало некерованим. Десятки жінок пропонували себе йому. І щоразу, коли він піддавався, то почувався послабленим, кожного наступного разу його рішучість чинити спротив слабшала.

Справи пішли на краще, коли Карл усвідомив, що ця статева боротьба є не так гріхом, як битвою за його силу. Він хотів бути сильним, відчайдушно прагнув того, і це бажання почало підтримувати його рішення чинити опір. Як сказав Кемпіс: «Щоб навчитися цілковито керувати собою, чоловік повинен довго і сильно боротися всередині себе». Разом із Карлом ми провели години за молитвою, розбираючи кожен із випадків тих стосунків, визнаючи гріх, розриваючи зв’язки, що їх створюють між двома душами статеві стосунки, очищуючи його силу, прохаючи Бога відновити його. Він зробив це, і мені приємно сказати, що для Карла все вже позаду. Це не було просто, але по-справжньому. Нині він щасливий у подружжі.


СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ


Спробуйте користуватися своєю силою і побачите, що вона щораз більше зростає. Річ мав відремонтувати гальма свого автомобіля. Він зателефонував до магазину запасних частин і там дізнався, що це коштуватиме йому по 50 доларів за пару. Проте коли прибув за покупкою, то почув від працівника магазину, що вже мусить заплатити за пару запчастин 90 доларів. Він прийняв Річа за дурня, і це зачепило нашого героя. Зазвичай він сказав би: «Гаразд, добре. Нема проблем», і заплатив би більше, але не цього разу. Річ наполягав на своєму. Продавець відступився і припинив свої спроби обшахрувати його. «Це було приємне відчуття, - поділився потім зі мною Річ. - Нарешті я відчув, що поводжуся як чоловік». Зараз це може виглядати як проста історія, але це саме така ситуація. Саме в повсякденному житті ви довідуєтеся про свою силу. Почніть смакувати свою істинну силу - і вам захочеться більшого. У грудях виникає якесь відчуття вагомости, важливости.

Нам слід дозволити нашій силі виявлятися. Після всього того виглядає досить дивним, що чоловік не дозволяє своїй силі прибувати, однак багато з нас ослабили себе нашою власною мужністю. Що станеться, якщо ми по-справжньому випустимо її назовні? У своїй книзі «Зцілюючи чоловічу душу» Ґордон Делбі розповідає дивовижну історію про чоловіка, якого постійно мучив один і той самий сон, у якому його переслідував лютий лев, аж поки він не падав виснажений і прокидався з криком. Чоловік був збентежений, він не розумів, що означає цей сон. Чи лев є символом страху, того, чого неможливо побороти? Якось цей чоловік отримав від свого духівника пораду повернутися до цього сну в молитві:

Коли вони вдвох молилися, в якийсь момент духівник інтуїтивно запропонував чоловікові воскресити в пам’яті його сон, так, щоб зберегти навіть почуття страху. Вагаючись, чоловік погодився і невдовзі повідомив, що справді лев уже з’явився і прямує до нього. Тоді духівник сказав: «Коли лев наблизиться, намагайтеся не тікати від нього, натомість залишайтеся на місці і запитайте його хто чи що він є, і що він робить у вашому житті... спробуєте це зробити?». Тривожно пововтузившись на стільці, чоловік погодився, потім повідомив про те, що відбувалось: «Лев пирхає і струшує головою, стоячи прямо переді мною... Я питаю його, хто він є ... і - Ах! Не можу повірити в те, що він каже! Він каже: «Я - твоя відвага і твоя сила. Чому ти тікаєш від мене?».

Мені наснилося щось подібне. Сон повторювався протягом багатьох років, особливо в юності. Начебто великий дикий жеребець стояв на гребені гори; я відчував небезпеку, але не лиховісну, - просто відчував щось сильне, хоробре і величніше за мене. Я намагався тихенько забратися звідти, а жеребець завжди повертався так, щоб встигнути побачити мене і починав спускатися вниз по схилу. Я прокидався саме в той момент, коли він був коло мене. Виглядає божевіллям, щоб чоловік намагався непомітно втекти від своєї сили, боячись її прояву, але саме тому ми вдаємося до саботажу. Наша сила шалена й несамовита, і ми дуже переймаємося тим, що може статися, якщо дозволимо їй проявитися. Одне знаємо: ніщо не залишиться таким, як було. Один клієнт сказав мені: «Я боюся, що зроблю щось погане, якщо дозволю всьому цьому проявитися». Ні, все навпаки. Ви зробите погано, якщо не дозволите. Пам’ятайте - згубні звички чоловіка є наслідком відмови від своєї сили.

Кілька років тому Брент дав мені пораду, яка змінила моє життя: «Дай людям відчути твою вагомість, і дозволь їм призвичаїтися до того». Це приводить нас на поле битви з нашим наступним ворогом.


СВІТ


Що це за ворог, що його Святе Письмо називає світом? Чи йдеться тут про спиртне, куріння і танці? Чи означає це відвідування кінотеатру або гру в карти? Такий підхід до благочестя є поверхневим і сміховинним. Він позбавляє нас можливости сприйняти той факт, що поняття добра і зла є набагато глибшими. Ніде в Писанні не заборонено вживати алкогольні напої - заборонено лише пияцтво. Танці були важливою частиною життя царя Давида; тимчасом як в кінотеатрах інколи транслюють благочестиві фільми, поміж ними також є і безбожні. Ні, світ - це не якесь місце чи комплект правил поведінки. Це будь-яка система, побудована на нашому спільному гріху, всі наші несправжні «я», що збираються разом, аби покарати і зруйнувати одне одного. Позбирайте всіх тих позерів, зберіть їх на роботі, в клубі чи в церкві - і ви отримаєте саме те, що Писання пояснює як світ.

Світ - це карнавал фальшивок: удавані битви, імітовані пригоди, несправжні красуні. Чоловікам варто сприймати його як те, що псує їхню силу. Прокладай шлях на вершину, каже світ, і ти - чоловік. Чому ж тоді так стається, що чоловіки, які дістаються тієї вершини, часто є найнікчемнішими, найпереляканішими, найпихатішими позерами? Вони - найманці, які ведуть битву лише за те, щоб створити власне царство. В їхньому житті немає нічого трансцендентального. Те ж саме справедливо щодо тих, хто віддається авантюрам; не суттєво, скільки ви витрачаєте, не суттєво, як далеко ви зайшли зі своїм хобі. Попри все, воно так і залишається лише хобі. А щодо несправжніх красунь, то світ постійно намагається запевнити, що Золотоволоса Жінка десь там - тільки шукайте її.

Світ пропонує чоловікові фальшиве відчуття сили і фальшиве відчуття безпеки. Будьте гранично щирим - звідки береться ваше відчуття влади? З того, наскільки гарною є ваша дружина чи ваша секретарка? З того, скільки вірних має ваша церква? Чи це розуміння, що тепер ви маєте певну кваліфікацію, тому інші змушені звертатися до вас, кланятися вам? Чи посада полягає в рівні освіти або звань? Халат лікаря, науковий ступінь, подіум чи сучасний офіс можуть дати чоловікові певне відчуття своєї важливости. Що станеться всередині вас, коли я запропоную вам відмовитися від того всього? Відкладіть книжку на хвилинку і поміркуйте, як ви оцінили б себе, якби завтра втратили все, чим винагородив вас світ. «Без Христа чоловік терпить жалюгідний провал, - каже МакДональд, - або досягає ще жалюгіднішого успіху». Ісус застерігає нас від усього, що дає це фальшиве відчуття сили. Він радить, коли ви приходите на корпоративний бенкет чи церковну відправу, сядьте на скромне місце. Ступіть на шлях смиренності; не потрібно себе просувати, не потрібно бути «своїм хлопцем», позером. Спустіться по драбині, пообідайте разом із службовцем нижчого рангу, ставтеся до своєї секретарки так, начебто вона є важливішою за вас, шукайте можливосте служити всім. Звідки до мене приходить це почуття сили і влади? Варто часто ставити собі це гарне запитання.

Якщо ви хочете дізнатися, що насправді світ думає про вас, просто почніть жити, використовуючи власну істинну силу. Кажіть те, що думаєте, підтримайте невдаху, засумнівайтеся у безглуздій політиці. Вони накинуться на вас, як акули. Пам’ятаєте фільм «Джері Маґвайр»? Джері працює агентом професійних спортсменів і переживає щось на зразок особистого прозріння щодо морального падіння у своїй фірмі. Він пише меморандум, програмну заяву, що закликає до людянішого ставлення до клієнтів. «Годі ставитися до людей, як до худоби, - каже він, - годі працювати лише на матеріяльний зиск, потрібно обслуговувати наших клієнтів по-справжньому». Всі приятелі схвально зустріли його слова, а коли фірма викинула Джері з роботи (він знав, що це має статися), приятелі наввипередки кинулися переманювати його клієнтів. Я бачив дуже багато таких випадків.

Істинний чоловік може похитнути світ позерів. Вони робитимуть усе, що тільки зможуть, аби повернути вас на місце - погрожуватимуть, підкуплятимуть, спокушатимуть, руйнуватимуть, підриватимуть. Вони розіп’яли Ісуса на хресті. Але ж це не спрацювало, чи не так? Ви повинні дати своїм силам можливість проявитися. Пам’ятаєте Христа в Гетсиманському саду, чисту силу його присутности? Насправді багато хто з нас боїться дати своїй силі можливість проявитися, тому що в світі місця для неї немає. Чудово. Світ спотворений. Дайте людям відчути вашу вагомість і дозвольте їм призвичаїтися до того.


ДИЯВОЛ


Якось разом із дружиною ми машиною їхали на останній цього сезону футбольний матч нашого сина і дещо запізнювалися. Я був за кермом, і ми неквапно обговорювали наші мрії щодо майбутнього. Та несподівано втрапили у транспортний затор, який нікуди не рухався. Втрачені дорогоцінні хвилини почали створювати напругу в машині. Намагаючись бути корисною, Стейсі запропонувала інший маршрут: «Якщо візьмеш тут праворуч і поїдеш аж до Першої Стріт, ми зможемо зрізати кут і хвилин п’ять зекономити». Я був готовий подавати на розлучення. Без жартів. Уже через двадцять секунд я був готовий до розлучення. Якби в машині був суддя, я на місці підписав би всі папери. Господи милостивий, саме ті поради дружини так роздратували мене? Чи все загалом, що відбувалося в цей момент?

Я сидів за кермом мовчазний і розпалений. Зовні я виглядав спокійним, а всередині кипіло: Господи, вона думає, я не знаю як туди їхати. Ненавиджу, коли вона це робить. Потім заговорив інший голос: вона завжди так робить. І я сказав (звісно, всередині - вся розмова відбувалася в мені буквально якусь мить): справді... вона завжди таке каже. Ненавиджу цю її рису. Мене охопило почуття обвинувачення, гніву і самовдоволення. Потім голос сказав: Джоне, вона ніколи не зміниться, і я сказав: це ніколи не зміниться, і голос продовжив: знаєш, Джоне, навколо стільки жінок, які були б глибоко вдячними мати тебе за чоловіка, а я подумав: так, навколо стільки жінок, які... Ви зрозуміли, що відбувалося. Замініть дійових осіб і декорації - і пригадаєте, що з вами також таке бувало. Тільки ви, можливо, думали, що це стосується лише вас.

Без сумніву, диявол у нашому богослов’ї не замовчується, але чи належить він до розряду тих, про кого ми хоч згадуємо в зв’язку з подіями свого щоденного життя? Чи приходить вам до голови, що не кожна ваша думка, яка вас дратує, належить саме вам? Те, що я пережив того дня у вуличному заторі, постійно трапляється в різних родинах, у духовенства, в будь-яких стосунках. Нам весь час кажуть неправду. Проте ми ніколи не зупиняємося, щоб сказати: «Хвилинку ... хто це ще тут розмовляє? Звідки приходять ці думки? Звідки приходять ці почуття». Якщо ви прочитаєте праці святих - представників кожної епохи, аж до Нового часу - цієї зарозумілої епохи розуму, науки і техніки, на принципах якої ми всі ґрунтовно виховані - ви побачите, що вони дуже серйозно ставилися до диявола. Як сказав апостол Павло: «Задуми його нам добре відомі» (2 Кор. 2, 11). Але ми, освічені, в нашому житті набагато більше користуємося здоровим глуздом. Ми шукаємо психологічне або матеріальне, або навіть політичне пояснення для кожного ускладнення, з яким зустрічаємося.

Хто примусив халдеїв вкрасти череду Йова і вбити його слуг? Очевидно, сатана (див. Йов 1, 12; 17). Але чи згадуємо ми його бодай побіжно, коли чуємо про тероризм? Хто тримав вісімнадцять років скорченою ту бідну жінку, що її Ісус зцілив у суботу? Очевидно, сатана (див. Лк. 13, 16). Але чи згадуємо ми його, коли через головний біль не можемо молитися чи читати Писання? Хто спонукав Ананія і Сапфіру казати неправду апостолам? Знову - сатана (див. Ді. 5,3). Але чи бачимо ми його руку за розбіжностями чи розколом у духівництві? Хто стояв за тим брутальним нападом на вашу власну силу, за тими ранами, що вам завдано? Як сказав Вільям Ґернел: «Саме образ Бога, що в вас відображається, настільки дратує пекло; це в нього демони жбурляють найпотужнішу свою зброю».

За лаштунками нашого життя відбувається набагато більше, ніж те, про що привчена думати більшість із нас. Візьмімо для прикладу різдво нашого Господа.


ЗА ЛАШТУНКАМИ


Напевно, більшість має зображення шопки - різдвяної сценки, яке ви на свята ставите на камін або журнальний столик у вітальні. Здебільшого там є звичний набір персонажів: пастухи, мудреці, можливо, декілька свійських тварин, Йосип, Марія і, звичайно, немовля Ісус. Ага, ще є один чи два ангели. Але це все, якщо говорити про надприродне. Яким є загальний настрій сцени? Хіба всі ці зображення не несуть теплу, пасторальну атмосферу, не створюють спокійне задушевне відчуття схоже на те, що з’являється, коли ви співаєте «Тиху ніч»? І хоча все це значною мірою так, той настрій також дуже оманливий, бо це не повна картина того, що насправді відбувається.

Щоб зрозуміти це, зверніться до книги Одкровення:

І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. І, мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. Видно було й інше знамення на небі, от - великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його - сім діядем; хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним... І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені. (Од. 12, 1 - 5; 7 - 9)

Як каже Філіп Янсі, я ніколи не бачив на різдвяних листівках такого варіанту цих подій. Хоча це більше відповідає реальним подіям тієї доленосної ночі. Янсі називає народження Христа Великим вторгненням, «безстрашним раптовим нападом правителя сил добра на всесвітній осередок зла». З погляду духовності, це не була тиха ніч. Це був день Вторгнення. «Це також є майже поза межами мого розуміння, проте я визнаю, що це уявлення є ключовим для розуміння Різдва і є, фактично, пробним каменем моєї віри. Як християнин я вірю, що ми живемо в паралельних світах. Один світ містить гори, озера і стайні, політиків і пастухів, що пильнують свої отари вночі. Інший населений ангелами і зловісними силам» і всім духовним царством. Дитина народилась, жінка рятується. А далі події розвиваються так:

І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа (Од. 12, 17).

Окрім світу і тіла, є навіть страшніший ворог... про якого ми рідко згадуємо і якому навіть ще менше готові чинити спротив. Хоча саме тут ми зараз живемо - на передовій позиції лютої духовної війни, яка є причиною більшости тих нещасливих випадків, які ви спостерігаєте навколо себе і більшості спрямованого проти вас насильства. Час нам приготуватися до цього. Так, Люку, це дракон. І ось як ти його вб’єш.


Розділ 7. ЗЦІЛЕННЯ РАНИ | Дике серце. Таємниця чоловічого серця | Розділ 9. БИТВА: СТРАТЕГІЯ