«Щоб перетворити людину на вовка, чаклун одягає на неї вовчу шкуру. Ця обрядодія супроводжується шепотінням відповідних слів, у яких зосереджується головна магічна сила. Одягання шкури може замінюватися підпоясуванням ременем або підкладанням під хатній поріг скрученого пояса. Достатньо переступити через цей пояс — і людина ставала вовком. Роз’єднання чаклунського пояса (коли він, наприклад, перетирається чи розривається) приводить до перетворення оберненого вовка на людину. Це ж саме трапиться, коли пояс розірвати. З легенд відомі випадки, коли на вовків перетворювалися наречений і наречена на весіллі (тоді говорили „весілля вовками пустили“). Вовча зовнішність оберненого робила його злим і хижим, однак внутрішньо він залишався людиною на відміну від вродженого вовкулаки з його вовчою природою. Зачарований вовкулака постійно прагне знову стати людиною. Він не харчується, як вовк, а вишукує людської їжі. Зустрівшись із людиною, не демонструє „вовчої“ поведінки. Не кидається на зустрінутого, а тільки жалібно дивиться в очі й навіть може плакати. Зачарований вовкулака живе у вовчій подобі доти, доки не буде відчаклований. Відомі кілька способів відчаклування: „витрушування“ з вовчої шкури, переведення через хомут, магічне биття („доки шкура не лусне“), розірвання мотузка, що завжди є на шиї у вовкулаки, називання імені людини, перетвореної на вовка. Також знімають із себе пояс, нав’язують на ньому вузлів, супроводжуючи за кожним разом фразою „Господи, помилуй!“, а потім одягають на вовка. Тоді шкура спадає сама, а вовк перетворюється на людину…»Фрагмент однієї зі статей Володимира Ярчука: