home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



Слово до земляків

Ну то що ж, землячки — "трудоробчики",

посмутились тепер, причаїлися.

Де ж усмішки глумливі поділися.

Посміхались колись над Петлюрою,

то ж посміймось тепер під комуною.

Ви з своїх діячів насміхалися,

до московських катів прислухалися.

От і маємо вже їх мільйонами,

що нас пруть на Сибір ешельонами.

Ленін брехні точив, мов для дурників,

а ви слухали всіх тих халтурників.

Правди з Москви не діждалися,

славно з себе самі насміялися.

Тепер брехні Москви мохом вкрилися,

а нам ярма смарі залишилися:

Біло-царські брудні, засмальцьовані,

на комуністично, в кров пофарбовані.

До колгоспів нас голодом загнано,

все, що мали, Москвою загарбано.

Рідну мову, культуру задушено,

для Москви, як рабів, робить змушують.

В Москві норми для кожного зладжено,

підганяйлів на шиї посаджено

і назвали те все "стаханівщина",

а насправді то є сатанівщина.

За протести, Сибір та в'язниця жде,

знайти правду надії немає ніде,

а хто сміє бажати буть вільними,

тих Москва уважає божевільними…

Не з злорадости я ці слова пишу:

гіркий жаль за всіх нас я в душі ношу,

що нагоду таку ми прогавили,

на коліна себе ми знов поставили.

Сини й дочки за всіх нас караються,

підняти з колін намагаються,

Москві правду без страху виказують,

до волі для себе і інших народів показують.

І хоч в тюрмах, таборах знаходяться

Але, імена їх по світі розходяться,

світлі вчинки їх інших окрилюють,

тьму в'язниці народів розвіюють.

1970 Михайло Дорошенко.


Юрій Горліс-Горський у відвідинах Холодноярців | Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років | Післяслово