home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



Єградківська трагедія

Щоб заспокоїти українське населення, Ленін в 1923 р. проголосив НЕП, а потім дозволив куцу українізацію. Настав сякий-такий спокій. Життя улаштовувалось, а мужички, одержавши землю, взялися за господарство.

Село Єлисаветградківка стала районом, тут були: управа, суд, прокурор, слідчі, міліція та чекісти.

Надійшов 1928—29 р. В тих роках розпочалась колективізація, яка не мала успіху. Тоді ж відбувся в Харкові голосний процес над свідомою українською інтелігенцією, знаний, як "процес СВУ".

В селі Цибулеві з'явився провокатор, що називався: Прокіп Єгоров, третього коліна жид.

За часів НЕПу він мав олійницю і трактор "фордзон". "Комсомол" — сільські гарячі молодику виніс постанову розкуркулити його і віддати під суд та розстріляти. Але з того нічого не вийшло. Нібито його помилували тому, що він був без ноги. В дійсності ж його відпустили, бо був він на службі в ЧеКа і як агент для них корисний, що мав довір'я серед заможнішого і свідомого населення.

Цей провокатор, за вказівками ЧеКа, взявся за роботу. Він добре співав і, хоч був без ноги, але рухливий. З'являвся скрізь, де його й не запрошували, брав участь у різних "випивонах" і гульбищах.

Тримаввін кобилу, на якій об'їздив навколишні села: Гутницьку, Красносіль, Єградківку та інші. Не минав жодного базару. Цей нелюд, що хотів упитися християнською кров'ю складав списки й передавав в Зінов'євськ, до ЧеКа.

Почалися арешти, особливо в Цибулеві, Єградківці та інших селах підлісної округи, що колись брали активну й діяльну участь у повстаннях.

Тих арештованих назбирали до півтори сотні на подвір'ї міліції, а потім відправили їх з Єградківки, під охороною двох кулеметів, з великими загонами чекістів по боках, до міста Зіиов'євська-Кировограду.

З цієї групи повернувся лише один цибулівський неграмотний Сидір Задоя. З неї більша половина була розстріляна а решта одержали різні терміни заслання в сибірську тайгу, в концтабори.

Окрім 110 літнього діда Трубина і Удодової Вусті, це національне відродження України коштувало лише Цибулевові 46 осіб знищених та багато більше засуджених.

Маю список, але, з відомих читачам причин, не бажаю його опубліковувати.

Та хвиля московського червоного терору не обминула й холодноярської округи. Пішли численні арешти противників колективізації, а особливо старших і молодших учасників повстання та й інших свідомих українців, яким ЧеКа "пришивала" СВУ та інші злочини проти влади.

Такі терористичні дії шаліли до війни 1941 р, а після війни знову і до нині, не лише по Україні, а й на Дону та Кубані. Жертв тих не злічити, ще й будуть вони продовжуватись доки царюватиме комуна.

Справдились слова старшини Залізняка, що висловлював свою думку в товаристві отаманів і старшин на Різдво 1921 року.


Увага! Отамана Завгороднього ще кликали Загородній!


* * * | Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років | Юрій Горліс-Горський у відвідинах Холодноярців