11.02.

Учора до нас з’явився Вовка, чоловік Ольги. П’яниця та грубіян. У нього горе! Під час нічного гарматного обстрілу загинула його старенька мама, яка жила на зупинці «Автобаза». Снарядом зрізало ріг будинку. Його мати була у своїй квартирі на розі сама. Вона лежала і перед сном дивилася фото рідних. Син поховав її сам. У дворі свого згорілого будинку, у ямі. Пропали всі документи на квартиру матері й паспорт загиблої. Очевидно, як і в нас у дворі, там побували найближчі сусіди!

Вовка сильно напився з горя і несподівано з’явився до нас, поговорити. Було пізно. Близько 21.00. Мама забула сварки та образи. Даремно! Вона розкурила з ним цигарку! Налила Вовці в склянку одеколону з флакончика, і він випив! Лаяв сам себе за те, що не забрав свою матір до себе. А я подумала, що йому грабувати чуже було значно цікавіше, ніж дбати про власну матір.

Тут п’яний сусід-росіянин знахабнів і став тягти до мене руки, чіплятись і говорити, що я викаблучуюсь. А куди можна піти вночі? По двору стріляє снайпер. Видно трасуючі кулі. Я відсахнулася від цього чоловіка і від його п’яних сліз. Вийшла з кімнати. Годину сиділа сама у своїй зруйнованій кухні. У темряві, зі щурами. Я мовчки молилася, щоб Всевишній допоміг мені й Аладдин повернувся! Я вирішила, що погоджуся стати його дружиною! І другою, і третьою! Аби тільки жити чисто, а не так, як живуть інші люди тут, навколо мене.

«Аладдине! Прийди і врятуй мене! Забери мене звідси, швидше!» — безгучно кликала я, згадуючи свій сон. Мені снилося, що Аладдин загинув і лежить серед руїн. Не дай Аллах, щоб це виявилося правдою!

У кімнаті було чути мат Вовки та дурні розмови. Свою матір у цей момент я майже ненавиділа. Нарешті Вовка пішов до себе в будинок навпроти — спати. Було чути: на нього кричить жіночий голос. Обзиває його брудними словами. Це його рідна дружина.

P. S. Сьогодні вранці при сторонніх людях у дворі Вовка причепився до моєї мами. Він послав її на х… А я не заступилася, не стала її захищати.

Так їй і треба! Нічого дружбу з «брудом» водити! Нічого пускати цю свиню до себе в дім!

Будур