II
Ви коли-небудь переживали такий момент, коли вам на гачок клюнув короп? Переживали? Коли не переживали, обов'язково переживiть, а коли переживали, вам закортить цей момент пережити ще раз! До болю, до шалу, до крику закортить.
Уявiть собi таку картину: сидите ви над ставком рано-вранцi ще й ранесенько. Благословляіться на свiт. Лiворуч од вас загорiлося небо... То сонце пiдводиться...
Про це вже писано, не будемо ще раз писати... В руках у вас вудочка. Лiска у вас крiпка, гачок у вас сталевий, загартований, мiцний. На гачку - картопля, зварена якраз так, як любить короп: не м'яка й не тверда, а саме враз. Ви дивитесь на поплавок так, як навiть, коли були женихом, не дивилися в голубi великi-великi очi своії коханої... З такою увагою, з таким бажанням, з таким чеканням. I раптом поплавок - сiп! А вас у серце - штрик! Ще раз - сiп! Ще раз - штрик! I ось ваш поплавок поїхав-поїхав-поїхав i зник пiд водою. Коли починаі поплавок їхати-їхати-їхати, у вас iз-пiд серця щось холодне покотилося-покотилося-покотилося кудись униз. I ви почуваіте, що оте холодне вдарило вам у п'яти. I вашим п'ятам холодно. Ви за вудку - ррраз! - пiдсiкли. I почуваіте, що в руках у вас щось трiпоче! I бачите, що лiска ваша натяглася, як струна, а вудлище-дутою i тремтить! ксть! Вiн, короп! Ведете його до берега... Вудлище з лiскою - ходить по водi сюди, ходить туди... Ось короп уже бiля берега. Ось виткнулася його голова, ось уже видно його спину. Вiн рветься, вигинаіться, б'і хвостом, скручуіться бубликом, вириваіться... Але ви його не попускаіте, ведете... Ще - крок, i вiн на березi... Серце у вас колотиться, дихаіте ви глибоко i прискорено. Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або маринованим, або просто смаженим, а з голови - юшку... Раптом - ррраз! Лясь! - Ви - смик! - гачок порожнiй, а короп, на мить отетерiлий, ще стоїть перед вами... Якi хвилини!..
Взагалi коропа в даному разi у вас нема: зiрвався.
Що робити?
Були такi випадки, що рибалка стрибав у воду, щоб ухопити коропа руками. Шубовсть! В одежi, в чоботях, з картоплею в торбинцi, з цигарками i з путiвкою у Гагру в кишенi... Даремно! Короп на путiвку навiть у Гагру не бере, не бере вiн i на картоплю в торбинцi, а тiльки, коли та картопля на гачку.
Спокiйнiшi рибалки в такий момент вигукують щось, залежно вiд темпераменту, i наживляють на гачок свiжу картоплю. Закидають знову i сердито сопуть.
Коли сусiда запитаі (а сусiда ваш, передовик заводу "Ленiнська кузня", пристрасний рибалка, що вiдпочиваі в лiсi, обов'язково запитаі):
- Здоровий зiрвався?
- Здоровий, аж чорний! - вiдповiдають i знову сопуть.
Гiрше, розумiіться, коли попадаіться такий коропище, що з вашої лiски залишаіться тiльки клаптик, а гачок ваш прикрашаі коропову верхню губу...
В такому випадку на запитання сусiди, що трапилося, суворо вiдповiдаіться:
- Порвало!
Не рекомендуіться, мiж iншим, вудивши коропа, залишати вудочку на березi неприв'язаною, а самому пiти пройтись по лiсу, бо частенько трапляються такi випадки, коли пастушки вам гукатимуть:
- Дядю, ваша вудка попливла! Потягло!
Тодi доводиться роздягатися i гасати по ставку, ловити вудку...
А короп у таких випадках майстер iз вас поглузувати: тiльки-но ви до вудки, а вiн - смик! - i поплив... Потягло!
...Так скажiть, прошу вас, варт чи не варт вудити коропа, переживаючи отакi хвилюючi моменти?
Ми вже не говоримо про переживання, коли короп не зiрвався, а його привезено додому, замариновано, чи зафаршировано, чи просто засмажено!
I ви закусюіте та й розповiдаіте:
- От як ухопило! От як потягло! Та я не з тих, щоб упустити...