Красное и черное

Замечательное произведение! Однозначно рекомендую!

Оценка 5 из 5 звёзд от Dominic 03.07.2017 18:51  

Варто почати з того, що все життя Жульєна Сореля було грою в рулетку: він ставив на червоне і чорне. Начебто він все розрахував і все передбачив. Але на жаль, герой помилився. Він забув про самого себе. Рулетка не так зіграла. Це і є безповоротний і найточніший сенс роману.
   Жульєн Сорель один з тих парубків, молодих і честолюбних, які прагнуть зробити кар'єру в жорстокому, ворожому суспільстві. Для досягнення цієї мети у нього немає ніяких засобів і можливостей, крім лицемірства, «мистецтва», яке він змушений опановувати, щоб пристосуватися до ненависного середовища. Він відчуває себе в оточенні ворогів, тому пильно контролює кожен свій крок, весь час діє і говорить всупереч своїм переконанням і моральній природі.
   В образі Жюльєна Сореля реалістичні риси поєднуються з романтичними. Стендаль сміливо порушує властиву романтикам прямолінійність зображення героя, адже Жульєн— суперечлива особистість, хоча він наділений домінуючою рисою—честолюбством, і саме воно викликає зміни в сюжеті роману.
   Однак в деяких фрагментах крізь реалістичні ознаки як би «просвічується» романтизм. Нариклад, у романтиків існують "два світи": світ ідеалу, мрій і світ реальності. Головний герой тільки перед смертю усвідомлює те, що він жив іллюзією, а не реальним життям. Також романтики оспівували самотнього гордого персонажа, який прагне зануритися в височінь фантазії, відірватися від рутини. Герой «Червоного і чорного» переживає ті ж почуття: «Жюльєн стояв на високій скелі і дивився в небо, розпечений серпневим сонцем. Він міг охопити поглядом місцевість, що простягнулася від його ніг на двадцять льє навкруги. Час від часу яструб злітав зі скелі над його головою і беззвучно креслив в небі величезні кола. Жюльєн машинально стежив очима за хижим птахом. Його вражали спокійні потужні рухи, він заздрив силі яструба, самотності хижака. Така доля була у Наполеона; не судилося вона і йому? ». [1]
   Також ми можемо прослідити за проявами романзизму у таких прикладах: по-романтичному палаючі очі Жульєна Сореля; по-романтичному фатальна помста (він стріляє в свою колишню коханку не де-небудь, а саме в Божому храмі). Взаємини Стендаля і романтизму у романі "Червоне і чорне" не можна спрощувати. Жульєну, головному герою роману, довелося зустріти у своєму короткому житті багатьох людей різного віку, різного достатку, різного соціального стану. Але лише дві жінки, без сумніву, відіграли найсуттєвішу роль на життєвому шляху юнака— провінціалка мадам Де Реналь і аристократка маркіза Матильда де Ля-Моль.
   Риси характеру і доля вписують Жульєна в ряд романтичних образів. Це особливо виразно показується у фіналі короткого життя Жульєна. Те, що відбувається з героєм у в'язниці, коли він очікує вирок за вчинений у стані афекту злочин, можна зрозуміти як повернення до самого себе, до своєї людської сутності. Жульєн не тільки звільняється від ілюзій, а й радикально переоцінює свої життєві цінності, усвідомлює непотрібність всього, до чого він так прагнув. Своєю промовою перед судом присяжних Сорель фактично виносить собі смертний вирок. Романтичними є також деякі деталі. Наприклад, поховання Матильдою голови Жульєна - романтичний атрибут. Так само, як і смерть пані де Реналь. Вона описана романтично і навіть сентиментально: «жінка тихо згасає від горя, обіймаючи своїх дітей».[1] Однак в той же час постановка проблеми перебування жінки в шлюбі — безумовна заслуга саме реалістичної літератури XIX ст.
   Отже, трагічний конфлікт між гордою і самотньою людиною і суспільством, яке її оточує, і конфлікт між бунтом і загибелю, які є абсолютними ознаками романтизму, вирішуються реалістичними засобами. За рахунок злиття двох течій: реалізму і романтизму, цей роман завоював славу і став дуже цікавим для прочитання.

Оценка 5 из 5 звёзд от Арзу 20.11.2016 17:53  

В детстве нормально читалось

Оценка 4 из 5 звёзд от martyn.anna 15.05.2016 20:15  

Рекомендую, але не в шкільному віці, такі твори потрібно читати вже у більш дорослому віці, як на мене після 20...сприймається все зовсім по-іншому)))

Оценка 5 из 5 звёзд от natochka8800 13.03.2015 15:23  

Мама заставила ее читать.думала умру со скуки но нет очень увлекательнаая и интересная книга очень понравилась и очень неожыданая концовка

Оценка 5 из 5 звёзд от настя 13.08.2013 15:10  

Немного о литературных особенностях романа:
   1.Интрига кроется уже в самом названии романа. В то время в Европе было принято называть роман или именем главного героя (например «Манон Леско») или отражать в названии суть произведения (например «Опасные связи»). Стендаль поступил иначе — назвал свой роман «Красное и черное». Литературоведы до сих пор не пришли к однозначному мнению относительно этимологии названия. Мнение автора по этому вопросу неизвестно.
   2.В отличие от названия романа, названия отдельных глав ясно отражают происходящие в них события. Более того, все главы (за исключением последних четырех) снабжены эпиграфами (часть из которых автором вымышлена), которые прямо предупреждают читалеля, что его ждет в данной главе. Отсутствие названия и эпиграфов в последних четырех главах усиливает интригу (чем же это все закончится).
   3.Автор неоднократно обращается к читателям прямой речью, вовлекая в некий диалог , высказывает свое мнение относительно вымышленных им персонажей и даже извещает о том, какие споры были у него с издателем по поводу отдельных эпизодов .
   4.Очень многие мысли автор заканчивает словами «и т.д. и т.д.» (видимо для того, чтобы читатель сам додумал окончание фраз и действий).
  
   Теперь о сюжете:
   Сорель Жюльен — младший сын в крестьянской семье, а стало быть у него только два варианта карьерного роста: служба в армии или священослужение. Чтобы заработать на учебу в семинарии, он устраивается гувернером в семью де Реналя — мэра провинциального французского городка. Жюльен — 19-летний юноша с внешностью 17-летней девушки и не превосходящий оную по знанию жизни, жена мэра — 30-летняя женщина (14 лет в браке, трое детей, престарелый супруг). Он знает о любви только то, что прочел о ней в библии. Она вышла замуж в 16 лет за старика и о любви знает не больше, чем питекантроп о теории относительности. Между ними возникает чувство: хватание рук, поцелуй украдкой... Роман набирает обороты. Через некоторое время рогоносец мэр начинает получать анонимные письма. Жюльен вынужден покинуть семейство и поступить в семинарию. Через год он получает работу в Париже. По пути в столицу он тайно посещает госпожу де Реналь, которая почти смирилась с разлукой. Затем он едет в Париж, чтобы стать секретарем маркиза де Ла Моль, у которого есть 19-летняя дочь...
  
   Роман написан с определенной долей юмора. Уморительно читать, как Жюльен, обмирая от страха, крадется ночью по коридору к своей любовнице де Реналь, надеясь, что ее муж не спит, и есть благовидный повод отказаться от ночного свидания. Или как Жюльен составляет письменный план соблазнения очередной жертвы, чтобы не забыть, что он ей сказал и что сделал. А история с переписыванием писем рассмешит Несмеяну: друг Жюльена снабдил его набором писем, написанных его знакомым своей возлюбленной, Жюльен их пронумеровал, переписал слово в слово и посылал своей жертве (конечно не обошлось без казусов).

Оценка 5 из 5 звёзд от Эльфа 25.02.2013 11:17  

Интересный сюжет, неожиданная концовка. И к тому же, эта книга отображает всем известную поговорку: " За двумя зайцами погонишься, ни одного не поймаешь". В общем, на мой взгляд, книгу должен прочесть каждый.
   Рекомендую всем!

Оценка 5 из 5 звёзд от katbon 21.05.2012 10:59  

прочитать хочу давно , буду читать

ula_77 14.10.2010 20:22