home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Суспільна людина Сміта й спадщина Г’юма

У «Теорії моральних почуттів» Сміт подає дуже «неегоїстичну» тезу, відповідно до якої окремих індивідів об’єднують природні суспільні пута, на позначення яких Сміт використовує термін sympathy. Під цим словом він розуміє не лише взаємну приязнь, а й взагалі людську прихильність, спорідненість і уміння зрозуміти поведінку іншого, емпатію. Він розраховує на те, що в людях закодована здатність вжитися в шкіру одне одного, а завдяки цьому — й поводитися апріорі ввічливо. Щоб уникнути звинувачень у тому, що бажання поважати потреби інших — це власне лиш переодягнена любов до себе (наприклад, ми боїмося, щоб такий же біль не спіткав нас самих), Адам Сміт вигадує власну систему: на його думку, людина не думає, що ця ж ситуація повториться з нею самою, вона просто вживається в роль іншої людини. Як приклад він згадує чоловіка, який переживає разом з жінкою її біль під час пологів, хоч він і знає, що ніколи не відчуватиме нічого подібного, йому немає чого боятися. У цьому й полягає вся велика відмінність, і Сміт наполягає на цій надуманій деталі, витрачає багато часу й енергії на те, щоб поставити її вище, понад усі сумніви. За допомогою «вживання в ситуацію іншого» Сміт створив психологічний захист проти індивідуалізму свого часу. «Хоч симпатію у жодному разі не можна вважати егоїстичним принципом»[718].

Окрім цього, Сміт будує на цьому принципі й підоснову для своєї моралі. Людина — істота суспільна, тому потребу співчувати й бути частиною свого оточення вже закладено в її природу. Ще й тому мораль для Сміта має унікальну загальносуспільну роль: «Доброчесність — це велика допомога, а вада — великий знищувач людського суспільства»[719]. Мабуть, складно буде знайти більше суперечностей між Смітом і де Мандевілем, який, навпаки, вважає вади джерелом багатства суспільства, а коли суспільство стає доброчесним (так, як би цього хотів Сміт), воно відразу ж, як вважає де Мандевіль, починає занепадати й невдовзі буде знищеним. Для Сміта «доброчесність — це блиск зубчастих шестерень суспільства ... з іншого боку, вада — це ржа, через яку шестерні починають заїдати і заклинювати; вади в будь-якому разі завдають шкоди. ... Доброчесність — приємна, а вада — огидна для всіх людей. Адже перша забезпечує нам добробут, а друга — гибель і хаос»[720].


Не один, а більше мотивів | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Суспільство як раціональний вибір?







Loading...