home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Не один, а більше мотивів

Сміт переконаний, що ключ до правильного підходу ховається в комбінації мотивів. І тому він критикує Епікура. Сміт всупереч намаганням шукати в усіх вчинках людини якийсь один роз’яснювальний принцип, пропонує відразу два принципи. Люб’язність, з одного боку — це принцип найніжніший і найкрасивіший, проте сама собою вона не достатньо сильна. Тому немає нічого поганого в тому, щоб змішати люб’язність з любов’ю до себе, у якій Сміт не бачить нічого ані грішного, ані осудливого.

Це правда, ніби здається, що домішок егоїстичного принципу часто очорнює красу вчинків, які б мали виконуватися з власного бажання й лише заради хорошого відчуття. ... Прихильність, можливо, може бути єдиним мотивом поведінки Божества. ... Та хай там як з Божеством, але така недосконала істота, як людина, якій доведеться підтримувати своє існування стількома речами, цілком від неї незалежними, повинна керуватися багатьма іншими чинниками мотивації[712].

Ми знайдемо цілу низку різних спроб вирішення та консолідації, на перший погляд, шизофренічної позиції Сміта. По-перше, деякі науковці відкрито визнають непоєднуваність обох авторових теорій (для цього підходу навіть прижився карколомний термін Umschwungstheorie)[713]. Наприклад, Г.Т. Бакл[714] стверджує, що «насправді йдеться про дві частини однієї теми. У “Теорії моральних почуттів” Сміт досліджує співчутливу сферу людської природи, а у “Багатстві народів” — її егоїстичний протилежний бік». І далі: «У “Теорії” він приписує всі наші вчинки емпатії, а в “Багатстві народів” — навпаки, егоїзму. Короткий погляд на ці дві роботи підтвердить існування цієї принципової різниці й дасть нам можливість зрозуміти, що кожна зі сфер взаємодоповнює другу. Якщо ж ми хочемо орієнтуватися в них обох, доведеться вивчити обидві праці». По-друге, з’явилося дуже багато спроб об’єднати ці два аспекти доробку Сміта (часом більш, часом менш вишукано)[715]. Одне з рішень можна знайти в цьому уривку «Теорії моральних почуттів»:

Усім членам людського суспільства потрібна допомога один одного, проте разом з тим вони й завдають собі взаємних кривд. Там, де необхідну взаємодопомогу надають лиш з любові, з вдячності, з дружби, з поваги, там суспільство процвітає, воно щасливе. ... Проте навіть якби необхідну допомогу надавали й не з настільки шляхетних і не-егоїстичних міркувань ... і тоді б суспільство не обов’язково розклалося, хай навіть і було би менш щасливим і менш приємним. Може існувати спільнота різних людей, так само як і різних підприємців, що базуватиметься лише на розумінні її доцільності й потрібності, без взаємної любові й почуттів. ... І навіть якщо ніхто не почувається прямо зобов’язаним, якщо нікого не зв’язують почуття вдячності до іншого, все одно спільнота й далі може триматися на корисному обміні хорошими послугами згідно з визначеним прейскурантом. ... Але не може існувати спільнота людей, які завжди готові одне одному завдавати кривди чи образи. ... З іншого боку, справедливість ! це основна колона, на якій тримається вся конструкція[716].

З цього погляду здається, що Сміт поважав оці обидва основні принципи, йому йшлося лише про розрізнення того, наскільки важливим був той чи інший мотив у кожному з вчинків. І хоча обидві сильні емоції | любов і любов до себе | часто трапляються у своєму чистому вигляді, проте здебільшого наші мотиви — це мікс обох. Дуже гарно про це говорить Мартін Бубер, який ділить людські стосунки на цільові та на чисті, повністю відділені від користі (див далі)[717]. Ймовірно, що Сміт вважав принцип любові до себе домінантним мотивом усіх загальносуспільних відносин, коли перетинаються геть незнайомі люди, хоча в цьому він вбачав лиш мінімалістичне функціонування бідного (з погляду людяності) суспільства. Другий основоположний принцип люб’язної доброзичливості ховається зокрема в приватних відносинах між людьми. Де-факто, саме це робить спільноту людей суспільством.


Сміт versus де Мандевіль | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Суспільна людина Сміта й спадщина Г’юма







Loading...