home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Будеш любити!

На цьому етапі не зайвим буде нагадати, що Старий і Новий Завіт хочуть від нас, щоб ми «любили свого ближнього, як самого себе». На думку Ісуса, ця заповідь, друга за рахунком, яка йде відразу ж після заповіді любити Господа свого, — найважливіша заповідь[522]: «Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!»[523]

Ця заповідь дуже важлива й для економіки, тому що впливає на регулювання егоїзму, себе-любові. Любов людини до себе не мала би бути необмеженою, але й нульовою теж ні, її інтерес до самої себе повинен бути таким же великим, як й її інтерес до ближніх. Хто багато любить інших, може багато любити і себе. До речі, не варто забувати, що любов — це й перше, і друге. Егоїзм ми запросто можемо перекласти як себе-любов. І наша себе-любов би мала бути точнісінько такою, як і любов до ближніх. Ані більшою, ані меншою.

Чи навіть більше — наша outgoing любов не мала би залежати від поведінки іншої сторони, тобто від поведінки щодо нас (incoming добро). Іншими словами, Ісус хоче, щоб ми любили, хай там що. І не важливо, любить нас інша сторона, чи не ненавидить, ми б мали любити ближнього свого так само, як самих себе.

Немає нічого поганого в тому, що ми піклуємося про себе, не можна лише допускати, щоб це переростало в нав’язливу любов. Обережність навіть входить у сім чеснот, як пише Макклоскі: «Фома Аквінський в середині тринадцятого століття між сімома чеснотами найбільше виділяв саме Обачливість — тобто в широкому значенні слова пізнання, розрахунок, обережна себезацікавленість та “раціональність”»[524]. Однак не забуваймо, що обачливість — не єдина чеснота, а лиш одна зі семи, і про це варто пам’ятати завжди.


Економіка добра та зла в Новому Завіті | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Незнищенність зла — притча про кукіль







Loading...