home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Теорія ігор: любов до ворогів versus око за око

На цю тему можна подивитися з перспективи теорії ігор. У відомій дилемі в’язня двоє в’язнів обирають свою домінантну стратегію, яка максимізує очікувану індивідуальну корисність для кожного з них, проте не загальна корисність. Обоє раціонально обирають варіант «зрадити» і в результаті отримують гірший результат не лише загальний, але й свій особистий. Сама система (характер гри) нас «штовхає» до колективно небажаних результатів. Баррі Нейлбафф, ключова постать сучасної теорії ігор, зауважує, що якщо жити за християнською максимою «не роби іншому того, чого сам собі не бажаєш», можна побороти це протиріччя: «Якби справді застосовувалося золоте правило [не роби іншому того, чого сам собі не бажаєш], ніякої дилеми в’язня не було б»[508].

Досить довго теорія ігор стверджувала, що в стратегії повторюваних послідовних ігор доречно застосовувати стратегію tit-for-tat, тобто при кожному наступному кроці відплачувати противникові тією ж монетою (такою самою дією) (зуб за зуб). Якщо обидва гравці грають гру обман-кооперація, то найефективнішою стратегією для них буде відплачувати за обман обманом і навпаки. Простіше кажучи, віддячувати ляпасом за ляпас, за посмішку — посмішкою, погладжуванням — за погладжування. Ця стратегія вважалася найкращою з часів експерименту Аксельрода в 1980 р., коли один проти одного грали передові експерти теорії ігор, і Анатолій Рапопорт з методикою зуб за зуб вигравав багато разів поспіль. Ідеться про просту, точну стратегію, яка вимагає дотримуватися правил, заохочує до прийняття кооперативних рішень і вміє (у міру й швидко) вибачати (що також гарантує те, що гра не закінчиться при першому ж найменшому обмані), але й карати. Загалом же це практичне застосування ключового принципу старозавітної відплатної справедливості.

Лише нещодавно було відкрито нову стратегію, яка діє ще ефективніше. У світі недосконалих даних та шумів дуже просто можна неправильно інтерпретувати сигнал і (часто даремно) почати завдавати удару у відповідь[509]. Окрім того, у цій стратегії спостерігаємо рекурсивну тенденцію, часто її асоціюють із спіральним ефектом падіння на дно. Нейлбафф аргументує, що милосердна стратегія (тобто несправедлива відплата) зрештою, є для всіх ефективнішою.

Точно так само в історії східної цивілізації спершу найефективнішою стратегією вважалося правило зі Старого Завіту око за око, зуб за зуб[510].

І лише Ісус прийшов з більш кооперативною та довготривалою стратегією:

Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього[511].

Якщо ж у ситуації повторюваної гри обидві сторони обирають стратегію «зуб за зуб», тобто за добро розплачуємося добром, а за зло — злом, зло отримує набагато більше простору для дії. Навіть якщо ми лиш одного разу (можливо, навіть випадково) робимо комусь зло, воно набуває рекурсивної відозви в часі. І зовсім не зрозуміло, чи ця хвиля зла поступово мине чи переросте в нищівну бурю[512]. Відплачуючи злом, ми його примножуємо, а не зменшуємо. На противагу цьому милосердна гра Нейлбаффа набагато більше мінімізує зло, аніж стратегія «зуб за зуб» — так само, як про це колись говорив Ісус:

Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?

І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?[513]

Водночас християнство зробило великий переворот у цьому етичному питанні. Як ми вже продемонстрували в попередніх розділах, зло може, хоч і не обов’язково повинно, набувати морального вигляду; деяке зло (дерево падає на людину) — погане, проте це не зло моральне, у якому хтось має бути винен. У Євангелії будь-яке, і резидуальне зло, яке просто стається — чи то вже свідомо, чи мимоволі, морально чи поза мораллю — падає на плечі Месії, який приносить себе в жертву за все зло на світі. Досить складно шукати винного у цих складних системах, саме тому в цьому розумінні Бог — несправедливий, бо він прощає. Він, так би мовити, «позитивно несправедливий» аналогічно до одного господаря з притчі Ісуса, який платить своїм робітникам несправедливо високі зарплати, хоч і не мусить цього робити[514]. Милосердя в Новому Завіті одним махом перекреслює всі моральні системи, що спеціалізуються на розпізнанні, пошуку та відділенні вини та зла. Саме тому я вважаю невдалим чеський переклад книги — Новий Закон, більш доречний варіант — Новий Договір, як це перекладено англійською (New Testament). Адже йдеться не про закон як такий (у цьому тексті немає закономірностей), а радше про євангеліє, тобто хорошу звістку, що Бог не рахує[515] боргів, гріхів, наше outgoing зло, тому що він прощає, тобто Бог — позитивно несправедливий, несправедливий на нашу користь. І, здається, саме в цьому криється основний посил Нового Завіту, нової домовленості.


Економіка Царства Божого | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Економіка добра та зла в Новому Завіті







Loading...