home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Економіка Царства Божого

Окрім парадоксу дару, який ми жодним чином не можемо відпрацювати, вчення Ісуса в принципі ґрунтується на парадоксах, як і багато його притч[498]. Коли бідна вдова жертвує кілька монет, Ісус це вважає набагато ціннішим вкладом, ніж золоті дари багатих[499]. Окрім того, що це прояв слабкості до маргінальної дис(утіліті), ще й мимоволі визнається легітимна роль грошей. Християнство поважає матеріальний бік життя, не нехтує ним, а Ісус на питання, чи взагалі потрібно комусь якісь податки платити, подивиться на портрет, викарбуваний на монеті, й відповідає: «Тож віддайте кесареве кесареві»[500]. І хоча правда, що Ісус одного разу вигнав тих, які «продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники»[501], проте зробив він це зовсім не через їхню професію (тут вигнання з храму було би замало), але тому, що вони змішували святе зі світським[502]. Він їх хоч і вигнав з храму, проте далі вже не чіпав.

Однак Ісус досить часто застерігає перед подвійним ставленням до статку — воно не однобоке, поряд з ним існує і зв’язок зворотний. Дуже характерно звучить біблійна засторога: у земних речах (речах хліба) немає нічого поганого, але не варто ними надто перейматися, сильно прив’язуватися й занадто труситися над ними, тому що вони приховують у собі пастку:

Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє![503]

Так само ми можемо тут подати й ще один пасаж:

Через те вам кажу: Не журіться про життя своє, що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

І про одяг чого ви клопочетесь?.. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний має досить своєї турботи![504]

Цікаво, що ці слова промовляють до бідних і багатих часів з однаковою силою. І хоча (або ж саме хоча) ми дуже багато переймаємося одягом (і проблемою вибрати його, купити чи замовити), ми чудово розуміємо смисл цих слів, так само як їх розуміють (чи розуміли) суспільства бідніші чи суспільства, де в людей справді не було чого на себе вдягнути. Досить цікаво прочитати цей пасаж ще раз саме з цього погляду: адже його розраховано й на надбагаті суспільства, які страждають не від нестачі чогось, але від надміру. І живучи в цьому надмірі всього, ми переймаємося тим, що будемо їсти чи пити (а чи це не занадто жирне, або ж надто солодке?) і в що ми вбираємося (і що мені сьогодні такого одягти?).

Мабуть, не зайвим буде додати ще одну відому цитату: «Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання»[505]. Значення цього речення здебільшого помилково цитують як «гроші — корінь усього лихого», що не зовсім те саме, про що говориться в початковому тексті. Це любов до грошей, яка робить обережність пороком. Можливо, що наступна цитата (теж від Павла, але з іншого уривка, де також використовується словосполучення любов до грошей) це передає краще: «І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було»[506]. У притчі про сіяча складається враження, що «клопоти, багатство та життєві розкоші» — це одна з головних перешкод, що не дозволяють сімені віри принести бажаний врожай[507].


Дар, дарування і транзакції | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Теорія ігор: любов до ворогів versus око за око







Loading...