Душа й тіло

І хоча фразу Ісуса «Не хлібом самим буде жити людина»^[450] загалом можна вважати правдивою, проте все ж ніхто не заперечуватиме і того, що людина не може жити без хліба. Ми успадкували душу й тіло, ми духовні, але водночас і матеріальні істоти. Без матеріального ми помремо, а без духовного перестанемо бути людьми. Тому доводиться дбати про одне й друге, і при цьому не завжди щось одне буде шкодити другому, як часто кажуть. З іншого боку, помилково було б думати, що ці дві сфери повністю незалежні одна від одної й не впливають одна на одну. Сам факт того, що нам потрібні зовнішні, матеріальні фактори, щоб ми «в поті лиця»^[451] утримували в собі життя, — це вже добра причина трохи стишити темп і подумати про економіку як науку.

Християнство як найрозвиненіша релігія західної цивілізації суттєво вплинуло на формування сучасної економіки. Зокрема в нормативних питаннях (стосовно того, що би варто було робити) досить часто за ним було вирішальне слово. Досить складно собі уявити нашу сучасну західну ринкову демократію без християнства.

Християнство закладається на юдаїзмі^[452], переймає чимало елементів грецького мислення та додає абсолютно новий вимір спасіння, яке до того ж представляє економічно як від-куплення та прощення наших боргів, які вона називає гріхами. Саме у такому вигляді воно стає вірою, яка зараз є невіддільною частиною розвитку євро-американської цивілізації останніх двох тисячоліть. Утім, це не єдина причина, чому варто вивчати християнство. З певного погляду^[453], економіка набагато ближча до Фоми Аквінського, ніж до Ісаака Ньютона — саме тому, що економічна риторика й аргументація^[454] (а часто й справжня методологія, на відміну від тієї, що проголошується офіційно) аж надто часто нагадує більше теологічні диспути, ніж аргументовані доводи фізиків. І при цьому це прямо протилежне тому, як економіка позиціонує себе в суспільстві.