home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Гроші як енергія, а ВВП як внутрішній борговий продукт

Розпочнімо з того, що осудливе ставлення до лихви було прерогативою не лише старозавітної релігійності. У цього явища сильна антична традиція, яка походить ще з-під пера Аристотеля. Аристотель засуджував відсотки[278] не лише з моральної точки зору, але також і з причин метафізичних. Фома Аквінський теж розділяв схожі побоювання щодо відсотків і стверджував, що час нам не належить, а отже, ми не можемо претендувати на відсотки.

І саме цей зв’язок грошей та часу дуже цікавий. Адже гроші можна вважати енергією, яка вміє подорожувати, окрім усього іншого, ще й в часі. Ця енергія дуже корисна, але водночас і небезпечна. Куди б ви її не помістили в часопросторовому континуумі, всюди почне щось відбуватися. Гроші як форма енергії можуть подорожувати в трьох вимірах: соціально-вертикально (той, у кого є капітал, позичає тому, у кого його немає, покупець — продавцеві і т. д.), горизонтально (швидкість і вільність горизонтального, тобто географічного руху стала супровідним явищем — чи рушійною силою? — глобалізації). Проте гроші можуть (на відміну від людей) рухатися і в часі. Просте й швидке переміщення грошей у цьому третьому вимірі простору якраз і можливе завдяки відсоткам. Гроші — це абстрактний конструкт, а тому їх не пов’язує ані матерія, ані простір, ані навіть час. Тобто гроші ніби й не існують у матеріальній дійсності, вони існують на іншому рівні, на рівні загальноприйнятої (й утримуваної за рахунок довіри) соціальної фікції. Буде достатньо слова, наприклад, письмової чи усної обіцянки («починайте працювати, я заплачу»), і в Дубаї почнеться будівництво велетенського хмарочосу. Звісно ж, банкноти й монети не можуть подорожувати в часі, але це лише символи, матеріалізація чи інкарнація маленької частини цієї енергії. Завдяки цій властивості грошей ми можемо енергетично розкрадати майбутнє на користь сучасності. Борг уміє переміщати енергію з майбутнього в сучасність[279]. І навпаки, заощадження можуть акумулювати енергію з минулого в сучасне чи майбутнє. Фіскальна й монетарна політика — це ніщо інше, аніж розпоряджання цією енергією.

Якщо ж ми повернемося в наш час, то досить добре можна проілюструвати характер енергії грошей на статистиці ВВП. Через часову невизначеність грошей дебати про зростання ВВП часто перетворюються на повну нісенітницю. Адже на зростання ВВП можна запросто вплинути з допомогою боргів (зокрема фіскальною політикою в формі дефіциту чи профіциту бюджету)[280] або ж з допомогою відсоткової ставки (монетарна політика). Який тоді сенс у статистиці ВВП за ситуації в кілька разів більшого дефіциту на його тлі? Навіщо вимірювати багатство, якщо я на нього позичив?[281]

Євреї та Аристотель дуже обачно ставилися до лихви. Проблематика відсотків/лихварства — це тема однієї з перших економічних дискусій. Старі євреї, ще навіть анітрохи не здогадуючись про майбутню роль економічної політики (фіскальної чи монетарної), на підсвідомому рівні відчули, що в відсотковій ставці вони описують дуже сильну зброю, яка може бути хорошим слугою, а може — й паном (буквально). Фіскальна й монетарна політики — це сильна зброя, але дуже підступна, а ми запросто піддамося обману.

Це майже так само, як із водосховищем. Будуючи його, ми убезпечуємо себе від періодів засухи та від повеней у низинах; ми захищаємо себе від примх природи й великою мірою запобігаємо непередбачуваним природним циклам. За допомогою дамби ми можемо регулювати протікання води майже до константної величини. Цим кроком ми підкорюємо річку (а з водосховища навіть здатні отримувати енергію), окультурюємо її — вона перестає бути дикою, починає поводитися так, як цього хочемо ми. Принаймні так нам певний час буде здаватися. Якщо ж ми розумно не регулюватимемо рівень води, цілком вірогідно, що водосховище переповниться й дамбу прорве. Зазвичай ситуація низинних міст стає набагато гіршою, ніж якби там ніколи не було ніякого водосховища.

Схожу ситуацію маємо і з регулюванням енергії грошей, тобто з фіскальною та монетарною політикою. Маніпулювання профіцитом чи дефіцитом державного бюджету, маніпуляція з централізованою відсотковою ставкою — це дари цивілізації, які нам можуть довго служити й робити справжні дива. Втім, якщо ми користуватимемося ними нерозумно, це матиме набагато гірші наслідки, ніж якби їх узагалі не було.


Абстрактні гроші, заборонені відсотки й наша бо(р)гова епоха | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Робота й відпочинок: шабатна економіка







Loading...