home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Архетип героя

Поняття героя набагато важливіше, ніж нам здається. Можливо, саме тут криються витоки animal spirits Кейнса, тобто прагнення наслідувати певний внутрішній архетип, що його конкретний індивід сприйматиме за власний, а суспільство поважатиме. Очевидно, у всіх нас є свій «принц Баяя»[136], тобто внутрішній зразок для наслідування (чи то свідомо, чи несвідомо). І дуже важливо, що саме це за архетип, тому що його роль — переважно ірраціональна, і змінюється залежно від часу та конкретної цивілізації. Це наш внутрішній аніматор, внутрішній рушій, який ніколи не спить і впливає на нашу поведінку — включно з економічною — набагато більше, ніж ми того хочемо.

Спершу зауважимо, що Старий Завіт оперує набагато радикальнішим і більш пластичним архетипом героя, ніж інші цивілізації навколо. Єврейські «герої», наприклад, на відміну від «Епосу про Гільгамеша» чи грецьких міфів та легенд, — абсолютно реалістичні й пластично представлені люди. Про шумерські уявлення про героя ми вже знаємо, тож зупинімося тепер детальніше на іншій культурі, яка суттєво вплинула на євреїв — а саме, на культуру єгиптян. У Єгипті євреї прожили кілька століть на початку своєї історії, і пішли з цих територій десь за часів правління славного Рамзеса ІІ[137]. З письмових джерел, що збереглися до наших днів (якщо хтось і засновував традицію чиновників та записувачів, то це були єгиптяни), ми можемо сформувати для себе картинку, як би мав виглядати герой у тогочасних уявленнях. Тоді вже досить добре розвинулася міфологія короля-героя, яку Клер Лалует зводить до кількох основних характеристик: краса (ідеальне обличчя, на яке «приємно глянути», але й краса, що називається єгипетським словом nefer, і передбачає не лише естетичний вигляд, а й моральні якості)[138], мужність і сила[139], знання та інтелігентність[140], мудрість та розум, пильність і продуктивність, знаменитість і слава (слава, якою він перемагає своїх ворогів, оскільки «тисяча осіб не встояли б міцно на ногах у його присутності»)[141], він хороший пастир (який дбає про своїх підлеглих), він — міцні укріплення, щит землі, героїчний захисник. Не треба забувати, що єгипетський володар, подібно до шумерського, теж був напівбог, адже він був сином бога[142].

У Торі ми майже не знайдемо схожих напівбогів, красивих силачів, наділених надлюдськими фізичними вміннями та покликаних вершити великі справи. Єдиний виняток — це підкачаний Самсон, проте й він отримав свою надлюдську силу від Бога. Герої Тори (якщо взагалі можна використати цей термін) часто помиляються і їхні помилки в Торі дуже детально документуються — можливо, саме тому, щоб нікого з них не прирівняли до Бога[143].

За прикладами не треба ходити далеко: Ной напився так, що наробив всім сорому, Лот у подібному стані сп’яніння дозволяє власним донькам звабити себе. Авраам бреше й продає свою дружину в наложниці. Яків обманює свого батька Ісака та відбирає в свого брата Ісава благословення первородженого сина. Мойсей — убивця єгиптянина, король Давид блудить із дружиною свого воєначальника, а потім наказує його вбити. Соломон на старості повертається до своїх поганських ідолів і т. ін.[144]

У кожного суспільства й кожної епохи — свій ідеал, відповідно до якого ми підсвідомо поводимося, здебільшого скомбінований з того, що вже було. Антропологія знає кількох архетипів героя. Наприклад, американський антрополог польського походження Пол Радін досліджував міфи північноамериканських індіанців, і в своїй найвідомішій книзі «Трікстер»[145] з 1956 р. він описує їхні чотири основні архетипи героя. Найстаршим був т. зв. трікстер (шахрай) — обманщик; потім носій культури — заєць; герой-силач на ім’я Червоний Ріг та зрештою найрозвиненіша форма героя: двійнята. Наприклад, у Гільгамеша є знаки всіх архетипів Радіна: двійням, що його доповнює, став Енкіду[146]. До певної міри, навіть можна було б сказати, що євреї — а пізніше християнство — додали ще один архетип, архетип героя-мученика[147]. Таким є, наприклад, Йов чи Ісая. (У християнстві цей ідеал, звісно ж, уособлює Ісус Христос, який демонструє свою силу в слабкості, перемогу — у поразці, а вищість — покорою на хресті. Складається враження, що його роль полягала в тому, щоб вказати шлях і спокутно страждати). Як ми вже бачили з переліку вище, єврейські герої мали більше схожого з трікстерами, носіями культури й двійнятами. І при цьому вони зовсім не схожі на домінантний символ класичного героя — божественного силача, як ми його зазвичай уявляємо при слові «герой».

Це дуже важливо для демократичного капіталізму, тому що єврейський архетип героя набагато краще підготовлює ґрунт для розвитку пізнішого феномену краще пристосованих до життя героїв, як ми їх знаємо сьогодні. «Герої відклали зброю і подалися в підприємці, щоб розбагатіти»[148]. А для бізнесу, як відомо, не потрібні ні м’язи, ні краса, ні тим паче статус напівбога, вистачить розуму й кмітливості.

Героям, які посунули нашу цивілізацію на той рівень розвитку, де вона зараз, більше притаманний геройський архетип розумного трікстера, носія культури й мученика.


Реалізм та антиаскетизм | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Десакралізація природи







Loading...