home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Сікеру пий — так світові судилось

Як Енкіду став частиною цивілізованого суспільства? На початку зміни була пастка, яку для нього підготував Гільгамеш, у вигляді блудниці Шамхат, яка повинна була «втіху ... (дати) йому, тіло жіноче»[49]. Через шість днів і сім ночей пізнавання її Енкіду встає, і вже все інакше...

Коли ж натішився вдосталь,

До звірини звернув лице він.

Уздрівши Енкіду, втекли газелі,

Степова звірина тіла його уникала.

Підхопився Енкіду, — ослабли м’язи[50],

Вклякли ноги, — і звірі пішли від нього.

Змирився Енкіду, — не побіжить, як бувало![51]

Та став він мудріший і розумом глибший.[52]

Після цього Енкіду втрачає свою тваринну природність, оскільки «стануть чужі йому звірі, що з ним виростали в пустелі»[53]. Його приводять у місто, одягають, подають хліб і сікеру:

Їж хліб, Енкіду, — так личить жити,

Сікеру пий — так світу судилось![54]

Так поступово дійшло до того, що Енкіду «уподібнився людям»[55]. Енкіду влився в (спеціалізоване) суспільство, яке запропонувало йому те, чого природа в її необробленому вигляді йому ніколи б не змогла дати. Він переселився з природи за мури. Став людиною. І зміна ця — незворотна, Енкіду більше ніколи не зможе повернутися до свого колишнього життя, оскільки «степова звірина тіла його уникала»[56]. Природа більше ніколи не прийме назад людину, яка покинула її лоно. Природа, звідки колись (людина) вийшла, залишається зовні за мурами. Відтепер вона буде йому чужою і радше ворожою»[57].

Отже, Енкіду стає розумнішим, проте розплачується за це втратою гармонії — і з природою, і зі своєю натурою. Схожий мотив пізнання (чи то вже морального, чи технічного), отриманого ціною обміну за гармонію, ми знаходимо в усіх трьох базових формативних культурах нашої західної цивілізації — тобто і в юдеїв (надкушування яблука з Дерева пізнання й вигнання з Раю) і греків (Прометей дарує людям technai, пізнання, а боги за це спускають на землю Пандору зі скринькою зла та нещасть, яка й порушує стару гармонію). До цього ми ще повернемося в другій частині книги.

Найстаріший епос, що зберігся до наших днів, у доволі імпліцитний спосіб дає нам дуже цінні підказки на прикладі переходу Енкіду зі стану тваринного до стану людського. Зокрема пояснює, у чому первісні культури вбачали початок цивілізації. Цей перехід відображає відмінності між людьми й тваринами, чи ще краще дикунами. «Епос...» непомітно описує акт створення, пробудження людини. Ми стаємо свідками емансипації людяності з тварини, подібно до того, як з каменя народжується скульптура. Зі стану первинного неопосередкованого використання природи лише задля індивідуального задоволення своїх потреб без жодних спроб змінити її Енкіду переїздить у місто — прототип цивілізації та життя в штучному середовищі поза природою. «І звідтоді він буде жити в місті, у світі, створеному людьми; житиме там довго, безпечно й комфортно, харчуватиметься хлібом і сікерою — дивовижними харчами, які приготували дбайливі людські руки»[58].


Людина: між твариною і роботом | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Від капризів природи до капризів людини







Loading...