home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Людина: між твариною і роботом

Поневолення дикої природи й стало тим відчайдушним вчинком, на який наважився Гільгамеш лише завдяки дружбі з Енкіду. Тож, зрештою, повстання проти богів парадоксально допомогло реалізувати один із планів богів: через дружбу з дикуном Енкіду Гільгамеш зовсім закинув будівництво муру. Разом з цим всупереч своєму бажанню і в досить парадоксальний спосіб Гільгамеш на власному досвіді підтвердив свою здогадку — що стосунки між людьми справді стоять на дорозі до будівництва його славного муру. Він лишає мур недобудованим і разом зі своїм другом вирушає за його межі. Відтепер Гільгамеш намагається знайти безсмертя не в будівництві муру, а в героїчних подвигах на життя і смерть разом зі своїм другом.

Дружба змінює обох. Гільгамеш з ненависного тирана перетворюється на вразливу людину — він забуває про свою осілу пихатість за досконалими стінами Уруку й з головою поринає в пригоди в дикому світі, піддається своєму animal spirit. І хоча Дж. М. Кейнс, який увів в економіку цей термін, розумів під ним спонтанну спонуку до дії чи натхнення в житті, і при цьому зовсім не обов’язково мав на думці нашу тваринність, та все ж у цьому контексті ми можемо на якусь мить задуматися над тваринною частиною нашого (нібито раціонально-економічного) я. У Гільгамеша вселяється частина анімалістичної сутності його друга Енкіду (він вирушає з міста в природу, піддається поклику пригод тощо).

А зміна Енкіду? Якщо Гільгамеш був символом майже божественної досконалості, цивілізованості й осілого міського тирана для своїх підданих, на місці яких він би з більшою радістю бачив машини, то Енкіду від самого початку стояв на абсолютно протилежних засадах.

Він був уособленням тваринного, некерованого, дикого. Він був уособленням тваринності, неприборканості й дикунства. Тваринність проявлялася навіть у його зовнішності, «укрите шерстю все його тіло... мов з небесного каменю, міцні його руки»[47]. А для Енкіду їхня дружба з Гільгамешом стає символом завершення процесу перетворення його на людину. Дружба змінює обох героїв, перетворюючи їх — хай і з різних полюсів — у людей.

У цьому контексті точно буде доречно згадати й про психологічний вимір історії: «Енкіду... є другим я Гільгамеша, темною, анімалістичною стороною його душі, наповненням його неспокійного серця. Коли Гільгамеш знайшов Енкіду, він перетворився з ненависного тирана в захисника свого міста... Наслідки дружби роблять обох титанів більш людяними, з напівбога й напівзвіра вони стають істотами, нам подібними»[48]. Здається, у кожному з нас заручилися дві тенденції. Одна — економічна, раціональна, яка намагається все контролювати, максималізувати, досягти ефективності тощо. Друга — дика, анімалістична, без жодного розрахунку, спонтанна, непередбачувана й сира. Здається, людина знаходиться десь поміж них або ж поєднує в собі обидві сторони водночас. До цієї теми ми ще повернемося в другій частині книги.


Кедри вирубаємо | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Сікеру пий — так світові судилось







Loading...