home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Криза капіталізму ЗРОСТАННЯ й проблема третього пива

Те, що ми зараз проживаємо, — це навіть не так криза капіталізму, як криза «капіталізму зростання». Адже капіталізм (чи як можна назвати сучасний стан економіки після тисячолітньої історії розвитку нашої західної цивілізації?) був до кризи точно таким, як тепер. Чому ж протести проти несправедливого капіталізму з’явилися лише зараз? Чому тільки зараз нам стало не подобатися, що економіка не розділяє набуті багатства справедливо?

Уявіть собі, що за столом сидить троє людей, але на столі чекають тільки два пива. Як їх справедливо розділити? Без пива має лишитися найбідніший, найбагатший чи дама? Першочергово пиво має отримати залежний алкоголік чи людина, які ніколи в житті пиво не куштувала? Чи має його отримати той, хто пиво варив, чи той, кому належить бар? Це складні економічно-політичні питання, які обов’язково торкнуться філософії (що таке претензія та власність?), етики (що таке справедливість?), соціології (з якого суспільного статусу формується претензія), можливо, й психології (чи потрібно виховувати й як саме) та інших галузей. У будь-якому разі це питання перерозподілу: як розділити багатство, тобто хто пиво «за-служить» і чому, за які «заслуги» в суспільстві виникає претензія на щось.

Ми це складне питання вирішили так, що на столі магічним чином виникло третє пиво. Проблему вирішено, кожен візьме собі своє та й по всьому. Зауважте, що раптом питання справедливості просто зникло (всі візьмуть по одному й все одно, хто як його заслужив), тема справедливого розподілу багатства вирішилася сама собою. Розподіл «кожному — по пиву» здається нам більш-менш (слово більш-менш — важливе) справедливим, і навпаки, претензії одного із застільників на два пива (байдуже, з якої причини) здаються нам дивними, якщо пива хочуть всі.

Магічне третє пиво в цій дилемі символізує економічний ріст. І наша сучасна проблема: раптом третє пиво магічним чином на столі не з’явилося. Економіка просто не зростає. Тож ми, за логікою, повинні повернутися до філософського питання, яке ми «вирішили» економічним зростанням. Приємне, зручне й елегантне рішення — це зростання, і воно, здавалося б, вирішує всі проблеми. Саме звідси росте коріння в тривожної паніки, а «що ж буде, якщо більше не зростатиме». А що як ми вже доросли? Постійно й, можливо, помилково ми живемо в переконанні, що зараз, можливо, ми переживаємо якусь перехідну застуду, що нормальна ситуація — це зростання, до того ж постійне. Тому зростання швидко відновиться і все знову буде, як за старих часів. Зростання просто вирішує все.

Добре, але що коли «не зростає»? Як потім розділити пиво? Підготуймося до довшого періоду не-зростання, який може тривати й десятиліття, тому що як тільки почнеться справжнє, недопінговане зростання, вийде (сподіваюся!) обов’язковий указ про якнайшвидше зниження державного боргу, перш ніж нагряне наступна криза. Іншими словами — швидко назбирати дров, перш ніж вдарять морози. Європейський та американський державний борг уже непосильно роздуті, вони ось-ось лопнуть — їх просто необхідно якнайшвидше скоротити. Щоб сплачувати борги, потрібно мати додаткові державні кошти. Тому, по-перше, не вдасться штучно регулювати зростання збільшенням боргу, як ми звикли з минулих років («джерело» висохло), а по-друге, додаткові державні кошти (єдиний спосіб, як швидко знизити борг) означають гальмування економічного зростання. Хто хоче стимулювати економіку боргом, мусить бути готовим гальмувати надлишком, яким буде сплачувати борг.

Ми дозволили підкупити себе зростанням (третім пивом) і занехаяли (чи тим самим і «вирішили») філософсько-економічні питання справедливого розподілу багатства. Іншими словами, діє правило, що коли загал багатіє, нам майже все одно, звідки приходить багатство, тобто нам не аж так залежить на справедливості. Але коли раптом ріст припиняється, суспільство бідніє — ми стаємо набагато чутливішими до справедливості. Можливо, асиметрія винна в тому, що ми там, де ми є. Економіка була приблизно так само (не) справедливою для минулого покоління, як і тепер, однак тему несправедливості ми почали нагально вирішувати аж зараз. Тому ми говоримо про кризу капіталізму зростання, адже капіталізм і демократія можуть існувати й без зростання (бо інакше це була б якась дивна, слабка система, що живе тільки завдяки хабарям зі зростання), хоча з третім пивом усе було б, звісно, простіше.


Наша [не] природність | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Резюме







Loading...