home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Наша [не] природність

Майже всі архетипові міфи говорять про вибір, trade-off, між накопиченням знань та гармонією (з живою природою чи своєю власною). Енкіду, коли перетворився з тварини на людину, «став розумним, але тварини від нього втекли», Єва з Адамом втратили едемську гармонію з собою та оточенням за можливість скуштувати плодів з Дерева пізнання (добра та зла). У грецьких міфах боги прокляли людей за те, що Прометей украв у богів знання (технічне), і гармонійна робота, яка колись була приємною, стала неприємною.

Ми втратили гармонію з природою, природністю. І досі її шукаємо. Людина — природно неприродна й неприродно природня. Ми природніші, коли ми не природні. Це діє як психологічно, так релігійно, та насамперед економічно.

Приклад: перша власність, яку набула людина після гріховного падіння в історії про сад Едем, — це одяг: не через холод, а щоб прикрити свою природу (тож з цього погляду вже перше наше майно було «зайвим», а-біотичним, морально-ідеологічним). Їм не було холодно, вони почали чимось володіти, бо соромилися. Людина почала володіти майном не з фізичної необхідності, а з психологічно-морального сорому й відчуття «голизни». Тобто їм стало соромно за свою природу, за свої природні статеві органи. Овеча шкура, якою вони потім прикрилися від сорому, теж була символічною: ми краще почуваємося в чужій шкірі, наша власна — надто інтимна для нас. Відтоді людина стала ліпше почуватися, коли на ній костюм від Г’юго Босса. І навпаки, якби ми тут сиділи голі, тобто природні, то почувалися б дуже неприродно.

Ця природна неприродність, тобто анти-гармонія, — це й сьогодні ядро економіки. «Поверхнева напруга», екзистенціальний неспокій між внутрішнім і зовнішнім, екстерналізація мого власного відчуття моєї власної внутрішньої недостатності, заміна поняття «бути» поняттям «мати» — це початок будь-якої економіки.

Кризу можна пояснити ще й так, що економіка просить зробити аварійний шабес. Ми ж не чуємо її голосу й постійно намагаємося шмагати (себе) різками, щоб досягти кращих результатів. А насправді достатньо трішки повернути економіку, щоб у випадку зниження попиту (замість того, щоб звільнити двадцять відсотків працівників) працювати на двадцять відсотків менше, іншими словами, щоб вихідний починався у четвер увечері або людям знизили зарплату.

Економіка — втомлена, так само як природа, наші машини й, зрештою, ми самі.


Гільгамеш та WALL STREET — від стіни до стіни | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Криза капіталізму ЗРОСТАННЯ й проблема третього пива







Loading...