home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Ода помилкам

There is a crack in everything, that’s how the light gets in.

Леонард Коен[1012]

Розум та емоції (старі й нові враження) насправді ж воюють між собою лиш зрідка. До зіткнення доходить лише тоді, коли нові (сконсолідовані, непояснені, не включені в систему) враження зустрічаються зі старими (консолідованими й поясненими). Якщо ж непояснені (субкогнітивні) факти, які складно сприйняти чи помітити, повторюються, тривають у часі, а ми не здатні пояснити їх за допомогою жодної відомої нам системи, може статися дві речі. Або ж наша когнітивна система втисне нові враження (свідомо чи підсвідомо) до лишку інших аномалій[1013], про існування яких (на підсвідомому рівні) ми знаємо, але не маємо бажання, не повинні чи не здатні долучити їх до системи (тобто зайнятися цими девіаціями), або ж дійде до повного придушення на онтологічному рівні, коли ми просто не бачимо, що факти якось «не збігаються». Втім, може бути й третій варіант, коли такі «помилки» розбивають стару систему.

Дрібні помилки (спостереження, що не відповідають узвичаєній системі, чи відхилення від очікуваного) часом мають здатність при-відкрити серпанок недосконалості теорії й повністю її розгромити. Це саме ті «помилки в матриці», які підкажуть нам, що це не правда, а лиш раціональна матриця, матриця всього наукового світогляду. Так, наприклад, сталося наприкінці ХІХ ст., коли вчені, спостерігаючи за орбітою Меркурія, помітили в його русі дрібні відхилення, які спростовували ньютонівські закони. Усе вирішилося в 1915 р. за допомогою загальної теорії відносності Ейнштейна, яка зуміла пояснити ці невеличкі відхилення і згодом повністю замінила систему Ньютона.

Модель — це ніщо інше, ніж історія (або, як стверджує математик та економіст Вайнтрауб, автобіографія)[1014], а в помилках сучасних моделей та абстрактів (які в принципі чудово працюють) ми знаходимо дорогу до історій нових. Лишки, які не підпадають під рівняння діючих теорій, дуже часто ховають у собі ключ до нових горизонтів. Тому науковець мусить не заокруглювати помилки, а навпаки, присвятити їм максимальну увагу, оскільки саме в них можна знайти зародок абсолютно нової (кращої) аксіоматичної системи. Те саме стосується й особистого життя.

Лишки (і названі, і невідомі) утворюють певну шизофренічну діалектику наукового пізнання (а заразом і людське psych'e). Неконсолідованість вражень може призвести до розщеплення особистості людини. У певному розумінні це універсальне правило, оскільки кожна ситуація в житті вимагає застосування іншої парадигматичної системи. І немає ніякої таємниці в тому, що ці системи можуть бути, а часто й бувають, неоднорідними; тому в кожній із життєвих ролей, які можуть чергуватися в швидких часових інтервалах, ми можемо застосувати інше уявлення про себе чи про світ[1015]. Схожа ситуація і в науці. Жодну з економічних моделей не можна застосувати до всіх ситуацій; якщо контраст виявляється аксіоматичним, формується нова школа, у якої зі старою дуже часто спільним лишається лише об’єкт зацікавлень — економічні процеси в суспільстві. Потім у нової школи з’являється потенціал перемогти наявну школу й стати загальною мейнстрімною інтерпретаційною системою.


Теорія мереж та примирення розуму з почуттями | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Умовний світ та світ живих







Loading...