home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Блиск і убогість футуризму

Хоча якби ми справді могли, чи хотіли б знати майбутнє? Чи любили б ви когось, якби знали, що через кілька років ненавидітимете один одного, якби бачили це, як на долоні? І чи часом не невпевненості треба дякувати за велику кількість наших професій? Мені пригадалася красива сцена з «Путівника галактикою для космотуристів»: філософи вирішили страйкувати, тому що геніальний комп’ютер швидко й однозначно вирішив проблему «всесвіту, життя і взагалі», тож мислителі почали боятися, що втратять свою роботу[1007].

Так само й з невпевненістю. Чи існували би біржі, якби наперед було відомо, як далі розвиватимуться ціни? Або ж інший приклад: скільки вже грошей (скільки мільярдів доларів?) інвестовано в дослідження подальшого розвитку цін на нафту? Хто сюди щось крапне, того багатство не мине. І все одно вдається «влучити в ціль» лиш випадково.

Я розумію, що всі б хотіли знати, який кінь переможе в перегонах. Але якби це було відомо, можна було б перегони й не розпочинати. Хоч ми й лаємо досить часто таке невизначене майбутнє, втім, саме завдяки йому ми можемо прожити багато прекрасних моментів.

Як бачимо, пізнання майбутнього — марна справа. То чи не краще лишити майбутнє майбутньому й зосередитися на тому, що «тут і зараз»? Не краще. Адже думки про майбутнє — це conditio sine qua non життя людини. Без майбутнього життя б не мало сенсу. Без майбутнього сенсу не матиме навіть теперішнє. Один із найвизначніших чеських філософів Ладіслав Гейданек пише: «Погляд уперед, у найближче й віддалене майбутнє, — це невід’ємний елемент найправдивішого бачення сучасності, справжню суть якої можна зрозуміти лише в контекстах, які приходять і прийдуть»[1008]. Якщо ми хочемо знати дійсність, нам доведеться бачити перед собою і минуле, і майбутнє. Дійсність сама по собі не несе жодного значення.

Ми протистоїмо радикально відкритому майбутньому й намагаємося якось змиритися з призначеною нам долею. І провидці постійного росту, й пророки економічного армаґеддону оперують при цьому тими самими статистичними цифрами. І відповідно до своїх настанов вони виводять з них то надію, то її пряму протилежність.


Про-гностики та пророцтва, що самі себе унеможливлюють | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Теорія мереж та примирення розуму з почуттями







Loading...