home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Етика HOMO OECONOMICUS

Сучасна економіка дуже далека від таких роздумів, хоча спочатку вона й була відгалуженням моральної філософії. Пригадаймо спершу обнадійливі сподівання Альфреда Маршала:

Той факт, що управлінці великих національних корпорацій усе рідше піддаються неймовірній спокусі сфальсифікувати чи обманути, хоча можливостей для цього відкривається безліч, — це безперечний доказ неймовірного підйому розуміння порядності й чесності у бізнес-сфері... звісно ж, можна сподіватися, що такий розвиток торгівлі й моралі продовжуватиметься й надалі... і що колективні й демократичні форми управління фірмами й надалі розвиватимуться в різних напрямах, що до цього часу особливо не вдавалося...[899]

З нашого сучасного погляду віра в подальше зростання «розуміння порядності й чесності» може здатися дещо наївною, але сумніви часто панують і щодо того, чи культивація морального середовища є саме тією необхідною передумовою економічного росту. Зрештою, наша цивілізація видалася геть іншим шляхом розвитку. Навіть може здатися, що загальне сприйняття і розуміння економічної теорії взяло собі на озброєння вчення Маркса про економічну базу суспільства — тобто віру, що саме зміна в системі економіки (у випадку Маркса — це суспільна власність) потягне за собою зростання порядності в суспільстві. Цим можна б було пояснити, чому економісти відсунули на задній план питання моралі як основної рушійної сили людських вчинків, зосередивши свою увагу на думці, що саме економісти становлять справжнє ядро суспільства й змушують рухатися всі інші вчинки й зміни (включно зі своєї етикою). Таким чином справдилися побоювання Сміта — економіка намагається пояснити все на світі за допомогою єдиного фактора, самої економіки.

Існує багато різних економічних течій, які закликають повернутися до витоків економіки, до моралі[900]. Цю думку підтримав і Кейнс, як пише професор Мілан Сойка: «Кейнс пропагував, що необхідно повернутися до трактування економіки як суспільної науки, критикував науковий підхід, притаманний неокласичній економіці, яка намагається наслідувати точні природничі науки»[901]. Багато критиків мейнстрімної економіки дорікають їй насамперед за неправильну редукцію людини (як це називає Етціоні)[902]. Редукція людини до простого раціонального діяча, який оптимізує свій зиск відповідно до встановленого бюджетного обмеження, призвела в наслідку до математизації економіки. Філософію сучасної економічної науки основного напряму не можна назвати навіть утилітарною, хоч вона й намагається такою видаватися і також часом вважається — адже людина не може діяти всупереч своїй функції корисності, тобто в цьому розумінні вона не вільна, їй не лишається нічого іншого, ніж слухатися диктату корисності. У неї немає можливості знизити свій попит, тому що все, що вона робить, робить для власного зиску та його максимізації, що б вона під цим не розуміла. У цьому розумінні корисність (чи, якщо хочете, імператив «Насолоджуйся!») стає найсуворішим диктатом людини. У контексті тих філософських шкіл, які ми розглядали до цього, йдеться загалом про скрайнє розуміння. Навіть гедоністи допускали, що не все на світі можна пояснити принципом любові до себе і що існують винятки, коли ми не діємо за цим принципом (наприклад, дружба).

З вини неправильного трактування вчення Адама Сміта у наш час відбулося витіснення етики з поля зору основного економічного напряму, який із суспільних наук завернув у сферу чистої математики. Я переконаний, що нам, звісно, потрібно розвивати друге, але не варто геть нехтувати першим, тому що так цілком можливо, що нам би вдалося вирішити деякі питання, які чатують на нас у глухих кутах (не лише політичної) економіки. Економіка як така стала на диво глухою до голосу етичних наук, з яких вона сама проросла.


Зло як побічний продукт добра | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Моральність егоїзму: і любов до себе — це любов







Loading...