home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Соціальний дарвінізм, природний добір і тавтологія

Задумавшись над думкою, що ринки найкраще з усім впораються і розберуться самі, що ринкам притаманно від природи самим повертатися в стан рівноваги, зовсім не складно розпізнати в ній відголоски старої віри стоїків у природну гармонійність природи. Ринок обирає найкращих (найкраще пристосовуваних) гравців і вилучає з гри поганих, відповідно до правил так званого соціального дарвінізму. До того ж це поняття присуджує Дарвіну такі великі заслуги зовсім несправедливо, тому що насправді все відбувалося з точністю до навпаки. Дарвін спершу шукав натхнення в суспільних науках, і лише потім розвинув цей принцип і застосував його в біології. Соціолог Герберт Спенсер писав ще задовго до Дарвіна про «виживання найздібніших», а також зробив багато для популяризації цього терміна. Як дотепно зауважує Тернер[881], «Спенсер не був соціальним дарвіністом — набагато точніше було б називати Дарвіна «спенсеріанцем у біології». Врешті-решт сильно вплинули на Дарвіна економічні теорії Давида Рікардо, Адама Сміта й Томаса Мальтуса. Ця «невидима рука селекції», як пише Станіслав Комарек, пізніше й у біології сформувала «концепт виживання найбільш здібних, відмирання тих, хто погано пристосовується... стан, коли тваринний чи рослинний індивід опиняється у світі, позбавленому будь-яких точок сходження, окрім інстинктів самозбереження та репродукції»[882].

Однак з теорією природного відбору та ж сама проблема, що й із тезою про максимізацію корисності — обидві вважаються всепояснюючою причиною поведінки людини чи суспільного й природного розвитку. Навіть у природній селекції — чи то вже біологічній чи соціальній — ми не здатні наперед сказати, що ж має статися, щоб ця теорія не справдилася. Іншими словами, як би все виглядало, якби ринок (природа) не вибрав(-ла) того, хто найлегше пристосовується. І хто ж власне пристосовується найкраще (як його визначити)? Якщо коротко, це той, кому вдасться вижити. Однак про це ми дізнаємося вже ex post, з часового відступу. Адже якщо ми принаймні трішки перефразуємо цей відомий вислів, він говорить таке: вижити вдасться тому, хто найбільш здатний до виживання (замість слова пристосовуваний). Іншими словами: виживе той, хто виживе. І станеться потім, що всі, хто виживе, будуть проголошені за найпристосованіших. З цією «теорією» потрібно погодитися, тому що з нею не можна не погодитися.


Історія прообразу й запрягу для диявола | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Святий Павло й залишкові добро та зло







Loading...