home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


11. Історія невидимої руки ринку й homo oeconomicus

У нас часто говорять: «Доки на власні очі не побачу — не повірю». Однак звучить це дещо дивно. Навіщо вірити чомусь, що ми бачимо й що (принаймні як нам здається) і так очевидне? Чи не логічніше би було вірити в те, чого ми не бачимо? Оскільки ми не можемо бачити те, що невидиме, наприклад, невидиму руку ринку, тому навіть ми, економісти, можемо в неї лише вірити (або ж ні).

Історія віри в невидиму руку ринку зовсім непроста. Люди або ж сліпо вірять в її всемогутність і всюдисущість, убачаючи в ній (приховане, майже невидиме) рішення всіх життєвих (і глобальних) проблем, або ж, навпаки, сприймають її як причину всього зла на землі. Схожа історія спіткала й інший ключовий концепт економіки — термін homo oeconomicus.

Як зауважив класик цієї галузі Альберт Гіршман[865], святий Августин визначає три найважливіші вади, до яких зараховує: бажання володіти (libido dominandi)[866], сексуальне бажання (libido carnalis) і бажання грошей. У багатьох роботах відомих мислителів ключове місце відводиться кожному з цих трьох бажань, їх вважали і вважають рушійною силою людського суспільства. Час від часу всі ці (приватні) вади перетворювалися в руках інших мислителів у закони й принципи, які змушують людське суспільство рухатися вперед.

Подивімося, наприклад, на владу. «Libido dominandi Августина можна порівняти з der Wille zu Macht, “волею до влади” Ніцше ... принципова різниця між Ніцше та Августином полягає в тому, що доки перший вважає “волю до влади” чеснотою, для іншого “бажання володіти — це вада»[867].

Також тема сексуального лібідо як рушійної сили будь-якої поведінки в ранній психології (насамперед у роботах Зиґмунда Фройда) точно заслуговує на окремий детальний аналіз. Кожна з трьох основних сил містить у собі й певний тип невидимої руки ринку — кожна з цих трьох «приватних рушійних вад», якщо її правильно «накалібрувати», може стати суспільно корисною. Августин саркастично додає, що «для римського суспільства характерними були приватний добробут й загальна дефектність»[868]. Іншими словами, він перекручує головний принцип невидимої руки ринку, сформульований на більш ніж тисячу років пізніше Бернардом де Мандевілем: приватні вади творять загальне благо.

Віра в надприродні здібності невидимої руки ринку — один із фундаментальних каменів економіки, про який чув чи не кожен. Це ключова містерія, яку чудово пояснює цитата: «Невидима рука — це міфічний бог, який працює в оточенні містичних (чи принаймні непояснюваних) чудес, і таким чином творить холістичне добро, яке неможливо передбачити з точки зору порочних стимулів його самозакоханих суб’єктів»[869].

Разом з цим це ключовий елемент економічних дискусій, до того ж уже впродовж кількох століть. До якої міри ми можемо покластися на невидиму руку ринку? Чи можна сподіватися, що хаос мільйона вільних воль колись нарешті перетвориться в (загальносуспільний) порядок й що він переплавить індивідуальний егоїзм у загальне благо? Які галузі економіки краще планувати, впливати на них з позиції влади, а які краще залишати в їхньому природному стані, laissezfaire? Проте облишмо ці старезні питання[870] й краще погляньмо, як же розвивалася віра в невидиму руку ринку й які сліди по собі лишила.


Біблія економіки -від Сміта до Самуельсона | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Історія прообразу й запрягу для диявола







Loading...