Байка 15. Змія і Буфон

У час, коли Змiя скинула линовище, її побачила Жаба.

— Бог з вами, пані! — гукнула здивовано.— Вiдмолодiли! Що за причина? Прошу сказати...

— Я вам залюбки можу порадити,— каже Змiя.— Ходiть за мною.

I повела Жабу до тiй щiлини, крiзь яку вона нещодавно ледве продерлася, скинувши з себе стару шкiру.

— Ну ось, панi Жабо, прошу пролiзти крiзь цей вузький прохiд.

А як пролiзете — вмент оновитесь, лишивши по цей бiк весь непотрiб.

— Ти що, хочеш зачавити мене тут? — скрикнула Жаба. — Та хоча б менi i вдалося сюди пролiзти, то здерла б я всю шкiру!

— Прошу не гнiватись,— вiдказала Змiя.— Окрiм цього шляху, годi вам дiстатися туди, куди вдалося менi.

С и л а.

Чим ліпше добро, тим глибшим трудом, як ровом, воно обкопане. Хто труда не докладе, той i до добра не прийде.