Книга: Іспанський хрест



Іспанський хрест

Spanienkreuz (Іспанський хрест)

Анджей Сапковський


Переклад з польської -- полігНОТ

- - - - - - - -

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook


Генерал-майор Вольфрам барон фон Ріхтгофен поклав рукавички в кашкет, а кашкет вручив покоївці, білявці з косичками. Кинув оком у дзеркало, у відображенні побачив, як дівчина витріщилася на нього. Він бачив яке враження справляє на неї його постава, сталево-блакитний мундир Люфтваффе, нагороди, Залізний хрест першого ступеня на шиї. Бачив, як дівчина зашарілася, кліпає віями та пускає бісиків очима. Берлін, подумав невдоволено. Місто розпусти. Геть забули про сором.

-- Заходьте.

Кімната була темною, не тільки через важкі штори на вікнах, темними були також меблі, що виділяли запах дерева і пилу, темні шпалери. Темні, невиразні, тривожні портрети на стінах.

-- Мадам фон Тротта?

-- Сюди.

Клацнув вимикач, слаба лампочка, вкритого картонним абажуром світильника, запалала яскравою, мутною сферою, кидаючи на стелю і стіни фантасмагоричні тіні. Опудало птаха на столі ожило, видавалося, що воно схиляє голову і дивиться скляним оком. Запалав кришталь дивної форми, заблисли латунні деталі приладу, що нагадував мікроскоп, засяяла позолота на спинках книжок. За столом сиділа жінка. Одягнена в чорне, чорна вуаль на обличчі. Звичайно, подумав Ріхтгофен, адже в неї жалоба.

-- Дозвольте…

-- Підійдіть, будь ласка, ближче.

Коли він підійшов, жінка підняла вуаль. І спрямувала на нього свої очі. Ні, не очі. Очні яблука. Кришталики без райдужної оболонки, дві кульки, білі немов білок вареного яйця. Йому причувся смішок.

-- Генерал-майор Вольфрам фрайгерр фон Ріхтгофен. Родич Манфреда фон Ріхтгофена, повітряного аса, уславленого Червоного Барона. Я не очікувала такої честі.

-- Мені випав, -- барон суворо випрямився, -- почесний, але прикрий обов’язок. Звичайно, шановна мадам знає про що йдеться.

-- Звичайно, що знаю.

-- В квітні 1937 року, в Іспанії, я був командиром брата шановної мадам, лейтенанта Бертрама фон Есторффа, льотчика-винищувача.

-- І це я знаю.

-- Адольф Гітлер, -- генерал став струнко, -- наш великий Фюрер і головнокомандувач Вермахту, вирішив відзначити німецьких солдатів, які воювали у війні за визволення Іспанії. Він вирішив виразити шану і подяку за заслуги німецьких добровольців, які брали участь у поваленні більшовизму в Іспанії. Так, як німецькі підрозділи воювали на боці Франко не зовсім офіційно, героїв можна вшанувати тільки зараз, після війни. Наказом Фюрера засновано нову відзнаку: Spanienkreuz, Іспанський Хрест, який від квітня цього року, з гордістю носять ветерани легіону “Кондор”.

-- Фюрер, -- фон Ріхтгофен відкрив портфель, -- подбав, щоб цієї честі було удостоєно також тих німецьких солдатів, які заплатили найвищу ціну в боротьбі з більшовизмом. Вождь наказав нагородити бійців легіону, що полягли, особливою відзнакою – Хрестом Слави легіону “Кондор”. Його вручають членам родин загиблих. Ви єдина жива родичка лейтенанта фон Есторффа. У ваші руки…

Генерал клацнув каблуками, нагнувся і вручив жінці диплом і хрест. Бачив, як вона водить по ньому пальцями.

Відкашлявся.

-- З огляду на вашу неміч, шановна мадам, -- він схилився, -- дозвольте мені описати його. Тевтонський хрест, зроблений з бронзи та оздоблений свастикою і орлами Люфтваффе. Траурна стрічка має по боках паски кольору іспанського прапора…

-- Я бачу, -- перервала жінка, піднявши на генерала незрячі очі. – Навіть попри мою, як ви, бароне, зволили виразитися, неміч. Просто, я бачу по-іншому. За допомогою інших почуттів. Але від цього я бачу не гірше. А інколи навіть краще. На світі більше тайн, ніж вашій вченості хоч би приснилось. Гер барон не може цього не знати.

Фон Ріхтгофен похитав головою і зневажливо скривив губи. Він пригадав прикриту кущем бузини табличку біля воріт вілли, на якій крім імені та фамілії, було написано вузлуватим готичним шрифтом -- Hellseherin, Wahrsagerin, Stemeleserin чи щось в цьому стилі. Берлін, подумав невдоволено. Місто кокаїністів, шльондр, підерасів і шарлатанів.

-- Бачу, -- жінка підвела незрячі очі – що на правій, верхній кишені мундиру у вас схожий до описаного хрест, але з мечами та діамантами. За що мечі та діаманти? Невже за Герніку? За вбитих жінок і дітей?

Генерал мовчав певну мить. Потім зміряв її поглядом, повним зневаги.

-- Шановна мадам, -- процідив, -- ви, мабуть, розраховували шокувати мене. Змушений вас розчарувати. Я вже не раз зустрічався з більшовицькою пропагандою, знайомий з брехнею, яку розповсюджує “Die Rote Front” та інша червона макулатура. Мене тільки дивує, що зрадницькою пропагандою займається Доротея Дейзі фон Тротта, вдова генерал-лейтенанта Густава Вільгельма фон Тротта.

-- В Іспанії, мадам, тривала війна. Легіон “Кондор” з честю виконав своє завдання. Місто Герніка, центр червоного опору, було атаковане, противник зазнав втрат. Саме таке завдання стоїть перед авіацією, в якій служив ваш брат, шановна мадам. Старший лейтенант Бертрам фон Есторфф служив Вітчизні та Фюреру. За Vaterland, честь і Фюрера, він віддав життя за штурвалом літака, в повітряному бою над Гернікою…

-- Брешеш, бароне, -- різко перервала його Дейзі фон Тротта. – Брехнею плямуєш честь дворянина і офіцера.

Лампо потьмяніла. На очах фон Ріхтгофена опудало птаха повернуло голову і втупилося в нього. Захиталися штори, шпалери на стінах вкрилися бульбашками. Почали рухатися і шепотіти щось незрозуміле постаті на картинах. Дейзі фон Тротта важко підвелася і витягнула кістляву руку.

-- Мій брат Бертрам Бруно фон Есторфф довідався, до речі від тебе, що в Герніці немає жодних військових цілей і що там не базуються жодні підрозділи республіканців. Що наліт на Герніку був терористичним актом, застосованим виключно проти мирного населення, що мав на меті залякати Басків, які підтримували Республіку. Тоді мій брат, лейтенант Бертрам Бруно фон Есторфф, відмовився виконувати наказ. І за це його позбавили життя. Вбили. За ангаром, пострілом в потилицю. Забирайся з мого дому, бароне фон Ріхтгофен. І не забудь ось це.

Вона кинула хрест йому під ноги. Генерал побілів як крейда, стиснув кулаки. Взяв себе в руки.

-- Твій брат, -- прогарчав, -- поїхав у Іспанію добровольцем. Захищати світ від червоної чуми. Однак він виявився зрадником і боягузом без честі. Він відмовився летіти на Герніку бо був боягузом і таким чином зрадив своїх товаришів, наражаючи їх на небезпеку. Брак супроводу його Ме-109 міг закінчитися трагічно для екіпажу якогось бомбардувальника. А якби лейтенант фон Есторфф мав хоча б крихту честі, він би взяв пістолет з одним набоєм, який я йому давав.

-- Якби це залежало від мене, ім’я фон Есторфф стало б символом боягузливості та зради в цілій Німеччині. На жаль, втрутилися політичні інтереси. Зараз нам потрібні не боягузи, а герої. Легіон “Кондор” повинен стати символом героїзму, взірцем для молодих німецьких пілотів. А назва Герніка – символом майстерності військової авіації Люфтваффе. Тому і тільки тому твій брат загинув від руки свого товариша-офіцера, тільки тому його оминула ганебна кара смерті. Тільки тому я прийшов сьогодні сюди, тільки тому, не дивлячись на огиду, я хотів вручити тобі цей хрест. Ти кинула його мені під ноги, я не схилюся, нехай лежить там, в пилюці та бруді. Я залишаю тебе, як це зробила розтоптана честь старшого лейтенанта і всього роду Есторхоффів. А ти, відьмо, будеш мовчати. Я німецький офіцер і мені огидні донощики. Але ми знаходимося на порозі війни і ворожа пропаганда це акт зради. Якщо ти скажеш хоча б слово про брата чи Герніку, то опинишся в Дахау. Або в Моабіті, де тобі вкоротять віку. Твої чари та фокуси тебе не врятують.

Шепіт посилився. Дейзі фон Тротта підвела на Ріхтгофена свої білі очі.

-- Все що відбувається у всесвіті, -- сказала вона, -- підлягає законам природи. З очевидних причин, природа зацікавлена в тому, щоб всесвіт існував вічно. А все, що може загрожувати існуванню всесвіту, все, що несе знищення і смерть – для природи ворог. Як бацили для організму. Природа бореться з цим. Протидіє цьому. Застерігає перед цим. За допомогою знаків та сигналів. Які розуміє тільки група знавців. Ясновидці, пророки, провидці, ті хто знає, бачить і розуміє. Герніка -- це сигнал. Застереження перед чимось значно гіршим, що наближається. Берт прислухався до цього застереження. На жаль, тільки він, він…

-- Прощавайте, -- перервав фон Ріхтгофен. – Я не маю наміру вислуховувати цього шарлатанського бубоніння.

Дейзі фон Тротта фиркнула.

-- А військова доктрина? Хіба вона стане менш метафізичною і буде краще сприйматися? Теорія тотальної повітряної війни та авіації, як знаряддя терору? Висунута Дуе і Мітчелом? Які вигадали термін “килимове бомбардування”? Тебе це не лякає, не бачиш знаків? Нічого? Нуль реакції? Що ж, військова муштра вочевидь вбила в тобі почуття. Забирайся з мого дому, бароне. І раджу частіше поглядати в небо. Думай про Герніку. Про мого брата. І про пересторогу, яку ти від нього отримав.

Генерал поспішно залишив віллу, розлючено вирвавши плащ і кашкет з рук покоївки. На мить Шарлоттенбург приголомшив його запахом весни та бузини. Він тріснув дверцятами машини.

-- В аеропорт! Schnell!

Герніка, подумав. Два роки тому. 26 квітня 1937 року. Шістнадцять тридцять на годиннику. З’являється самотній Гайнкель He-111, скидає бомби на північне передмістя. В Герніці саме базарний день, повно біженців з інших баскських міст. Від вибухів починається паніка, люди вибігають на вулиці. Тоді починається друга хвиля нальоту. Наближається ланка He-111 і Дорньє Do 17, при підтримці Савоя-Маркетті з італійської ескадри бомбардувальників. Руйнування все ще відносно незначні, але вже надлітає третя хвиля. Три ескадри Юнкерсів Ju-5$, які з невеликої висоти скидають сейсмічні й запалювальні бомби, разом біля тридцяти тон, на переповнені вулиці та площі. Бомбардування супроводжується безперервним обстрілом з кулеметів, який ведуть винищувачі Мессершмітт. В результаті, півтори тисячі вбитих, сотні поранених. Місто Герніка стерто з лиця землі.

Генерал-майор Вольфрам барон фон Ріхтгофен поглянув на безхмарне небо над Берліном. Війна неминуча, подумав. А на війні всяке може трапитися… Це небо… Невже можливо, що воно зароїться сотнями ворожих літаків? Пірнаючих ескадр? Що воно заповниться ревінням моторів і стабілізаторів бомб?

Ні, він глибоко видихнув. Ніколи. Фюрер цього ніколи не допустить. Фюрер – військовий геній. А Люфтваффе непереможне.

Про всяк випадок…

Про всяк випадок потрібно буде завчасу перевезти дружину і дочок. В якесь безпечне місце.

Туди, де немає ніяких військових цілей. Нічого, що могло б стати ціллю для бомбардувальників.

От хоча б в Дрезден.


Переклад з польської -- полігНОТ

- - - - - - - -

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook




на главную | моя полка | | Іспанський хрест |     цвет текста   цвет фона   размер шрифта   сохранить книгу

Текст книги загружен, загружаются изображения



Оцените эту книгу